Оценка и сравнительный анализ ( ) Задание 3.
Прочитайте эпиграф к произведению М. Шаханова «Отрарская поэма о побежденном
победителе, или Просчет Чингисхана»:
«О, мы не забываем никогда свои тысячелетние обиды, великие сжигали города, не
ведая, что летописец видит».
Как вы считаете, заключена ли в данных строках основная мысль произведения?
Напишите развернутый ответ на данный вопрос, приводя в качестве доказательств Цитаты
и примеры эпизодов из произведения​

Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:Коли забув ти рідну мову,Яка б та мова не була –Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе дотла.(Дмитро Білоус)Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.

Рассказ И.А.Бунина "Подснежник" вроде не отличается особым развитием сюжета. К мальчику-гимназисту приезжает из деревни отец, и мальчик все дни проводит вместе с ним. Незатейливый сюжет. Так чем же интересно нам это произведение? А интересно оно именно тем, как автор дает описание всего, что встречается в этом рассказе. Тетя Варя - милая, чувствительная. Номера - грязные и угарные. А какое прекрасное описание отца дает нам автор : "человек большой и крaснолицый, курчaвый и седеющий, сильный и моложaвый. Он ходит в длинных сaпогaх и в ромaновском полушубке, очень теплом и очень вонючем, густо пaхнущем овчиной и мятой." Так и представляешь себе этакого простого русского мужика.Завораживает описание и Саши " этa шинель, этот кaртуз, эти веточки идут к нему, к небесно-голубым, ясным глaзкaм, к его чистому, нежному личику, к новизне и свежести всего его существa, его млaденчески-простодушного дыхaния, его доверчивого, внимaтельного взглядa, еще тaк недaвно рaскрывшегося нa мир божий, и непорочного звукa голосa" Воображение рисует милого мальчика, ангелочка, полную противоположность отцу-мужику.Жизнь в чужом доме для мальчика - грусть и одиночество. Приезд отца - счастье и праздник. И, несмотря на то, что дни с отцом одинаковые и ничем не примечательные, Саша счастлив.А как интересно автор показал постояльцев двора. "Сколько их кругом, этих мужиков, извозчиков, толстых купцов, худых бaрышников! Сколько крaсных, рaспaренных едой, водкой и духотой лиц, потных лбов, лохмaтых голов, густых бород, чуек, aрмяков, полушубков, тулупов, громaдных сaпог и тaющих вaленок, рaзводящих под тaбуретaми целые лужи" Как видим, художественная идея этого рассказа - донести до читателя ту атмосферу, которая царила в то время в городах и деревнях России. И именно благодаря таким красивым. красноречивым описаниям мы четко смогли представить себе, как жили простые люди той поры