Відповідь:
Кохання
Серед усіх чудес світу найбільше чудо — це людина і кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. І навіть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей, як гроші, влада, слава і кохання, то переважна більшість вибрала б останнє.
Так що ж це таке — кохання? З цього приводу є багато думок і визначень. Звичайно це стан душі людини. Але це стан такої сили потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, який змінює людину фізично і духовно.
Але не всім людям від природи дано кохати. Дехто проживає життя, так і не пізнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Воно або є, або його немає, і примусити себе кохати ніхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навіть коли не чекаєш, навіть коли це тобі не потрібно. Це як мана, як раптове оп'яніння. З приходом кохання життя набирає сенсу, повноти, з людиною відбуваються метаморфози: вона співає, хоче слухати поезію, починає малювати, писати твори, музику, починає по-іншому бачити небо, квіти, зелень. Людина ніби в оп'янінні, емоції переважають над розумом. Кохання — це робота серця, емоцій, духу.
Дуже часто кохання буває одностороннім, і тоді воно перетворюєть ся на муку, причому ця мука теж найчастіше буває надзвичайної сили. У коханні налито не лише меду, а й отрути. Цікаво, що кохання ніби проходить кілька етапів, найчастіше три. Спочатку це платонічне замилування, романтика, квіти, музика. Пізніше — пристрасть, а потім — довіра, прив'язаність, спорідненість душ. Люди стають інколи ріднішими ніж брати і сестри по крові.
Пояснення:
ну вот
Рассказ «Бежин луг» начинается лирическим пейзажем, проникнутым чувством радости жизни, - описанием «прекрасного июльского дня» . (небо ясное; румянец, солнце – не огнистое, не тускло – багровое, приветно – лучезарное, лиловое. День в июле пахнет полынью, сжатой рожью, гречихой. ) "Между тем ночь приближалась и росла, как грозовая туча… "(сумерки) «У костра: запах русской летней ночи… " Ночная природа живет своей жизнью. У нее свои звуки, необъяснимые, таинственные. Для мальчиков, которых встретил охотник у ночного костра, природы с одной стороны – их жизнь, даже праздник. С другой стороны, природы для них полна загадок, непонятных явлений, которые они объясняют действием потусторонних сил: в историях о домовом, русалке, лешем, водяном. Ночная природа создает настроение грустное, таинственное. Картина глубокой ночи перед самым рассветом.. . «Торжественно и царственно стояла ночь… » и «странный, резкий болезненный крик раздался вдруг два раза сряду над рекой и, спустя несколько мгновений, повторился уже далее… » «Утро зачиналось… » В этом описании слышится шум пробуждающейся жизни: «…Полились сперва алые, потом красные, золотые потоки молодого, горячего света.. . Все зашевелилось, проснулось, запело, зашумело, заговорило. Всюду лучистыми алмазами зарделись крупные капли росы; мне навстречу, чистые и ясные, словно тоже обмытые утренней прохладой, принеслись звуки колокола, и вдруг мимо меня, погоняемый знакомыми мальчиками, промчался отдохнувший табун»
