Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів. Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» — запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».
1) Было написано в декабре 1883 года. 2) Единение человека и природы. Автор пишет, что людям стоит учиться у окружающего их мира, который изначально обладает мудростью и разумом. Поэтому, наблюдая за заснеженными деревьями, на которых из-за лютого мороза «застыли слезы и треснула, сжимаяся, кора», автор проводит параллель с миром людей. 3) Четырехстопный ямб вроде, если не ошибаюсь. Рифмовка: перекрестная. ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА: Риторическое восклицание: "Жестокая пора!" Эпитеты: "Холод лютый", "Жестокая пора", "Скорбящая душа" Инверсия: "Напрасные на них застыли слезы" Метафорические образы: «напрасные застыли слезы», «за сердце хватает холод лютый» Лексические повторы: «сердце рвет» — «за сердце хватает», «они молчат; молчи и ты» Думаю, достаточно. 4) Я считаю, что данное стихотворение является ярким примером того, что поэт всю свою жизнь не переставал перечитывать великую и возвышенную книгу природы, оставаясь верным и внимательным ее учеником. А вслед за поэтом, природу должен познавать и читатель, потому, что в ней – ключ от всех тайн человеческого бытия. Природа – лучший учитель и наставник человека.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
