Анализ и интерпретация (10 мин.) Задание 2: Дайте характеристику одному из героев (героинь) произведений, изученных в разделе.

Заполните графы таблицы, выявляя характер героя.

-[5]-

Потрет, внешний образ, речевая характеристика

Характер

Взаимоотношения с окружающими

Авторское отношение

и его выражения

Личное отношение

​

Д.И. Фонвизин - известный драматург и публицист 18 века .Он вступал в полемику с самой императрицей ,надеясь просветить ее и тем самым удержать от необдуманных и серьезных проступков .Но его теория просвещённой монархии  потерпела фиаско .Екатерина 2 - сочла Фонвизина своим врагом и стала препятствовать его творчеству."Придворную грамматику " запрещали ,писали ,что автор клевещет на императрицу и ее двор .О своих просветительских взглядах в борьбе с самодержавием и  крепостничеством драматург сумел рассказать и показать в пьесе "Недоросль" Ведь именно в ней государственный чиновник Правдин берет под опеку имение Простаковой за бесчеловечное отношение к своим крепостным крестьянам.Это были мечты Фонвизина .Его желания .В жизни так случалось крайне редко .Просветить монархов сложно .Но Пушкин говорил :"Сатиры смелый властелин ,блистал Фонвизин ,друг свободы" Вот это идеалы и пытался донести до власти драматург .В его "Недоросли" мы встречаем и открытую критику самодержавия .Об этом говорит рупор идей автора -Стародум:

"...Начинаются чины – перестает искренность..." "...Тогда не знали еще заражать людей столько, чтоб всякий считал себя за многих. Зато нонче многие не стоят одного..."   "...имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время. На все прочее мода: на умы мода, на знания мода, как на пряжки, на пуговицы..." "... [без души] просвещеннейшая умница – жалкая тварь. Невежда без души – зверь. "...чины нередко выпрашиваются, а истинное почтение необходимо заслуживается..." "...гораздо честнее быть без вины обойдену, нежели без заслуг " "Оставлять богатство детям? В голове нет. Умны будут – без него обойдутся; а глупому сыну не в богатство..."   "...Видал я молодцов в золотых кафтанах, да с свинцовой головою...  "...Наличные деньги – не наличные достоинства..."  "...Золотой болван – все болван..."  "не тот богат, который отсчитывает деньги, чтоб прятать их в сундук, а тот, который отсчитывает у себя лишнее, чтоб тому, у кого нет нужного..." "... Прямую цену уму дает благонравие. Без него умный человек – чудовище. Оно неизмеримо выше всей беглости ума. Это легко понять всякому, кто хорошенько подумает..." (Стародум)   "...Умного человека легко извинить можно, если он какого-нибудь качества ума и не имеет. Честному человеку никак простить нельзя, ежели недостает в нем какого-нибудь качества сердца. Ему необходимо все иметь надобно. Достоинство сердца неразделимо. Честный человек должен быть совершенно честный человек...".В человеческом невежестве весьма утешительно считать все то за вздор, чего не знаешь..." Перед нами в чистом виде просветительские речи гуманиста - просветителя.Так во что верит Фонвизин ?В силу разума ,в здравый смысл ,в милосердие ,в порядочность ,честность ,ответственность и благоразумие .,в долг и честь человека! Этому у него научился А.С.Пушкин ,который впоследствии скажет: !"..В мой жестокий век восславил я свободу и милость к падшим призывал"

Объяснение:

Максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. Здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. Він безстрашний і сміливий. Його природний розум, кмітливість. «Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише Іван Франко. Навіть бояри поступово починають поважати Максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. Це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом. Максимові властиве почуття власної гідності. Щиро покохавши Мирославу, він просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, «випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: «Нічого злого я не сказав тобі… Невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити?..» Вирісши в громаді, де всі були рівноправними, Максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина. Максим Беркут має безмежну любов до свого народу, до рідної землі, патріотизм: «Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!» Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!». Максим Беркут, як і батько, громадські інтереси ставить вище особистих. Він розуміє, що його життя небагато варте, порівняно з долею верховинців, запрян, яких знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на рештки монгольського війська, що зайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, який нещодавно бився з ворогом, і був певний у його перемозі. Він знав, що тухольці будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. Скільки потрібно мужності та відваги, щоб не припиняти боротьбу і в полоні! Через Мирославу Максим переказує тухольцям свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього ватажка Бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольської долини. Максим не загинув. У двобої з Бурундою він переміг. Його рятунок викликав радість в усіх тухольців. «Навіть ті, що втратили своїх синів, братів та мужів, і ті радувалися Максиму, немов з його поворотом повертали всі дорогі серцю, страчені в бою.