Эссе по поэме "Отрарская поэма о побежденном победителе.
Работа над эссе

Определи тип текста своего эссе (повествование, описание или рассуждение). Почему ты так думаешь?

План эссе-рассуждения

1)Вступление.

2)Основная часть.

3)Заключение.

Каждая часть – новый абзац (начинается с красной строки)

3. Вступление подводит к теме эссе. Может содержать краткие сведения об авторе, об истории написания произведения и т.д. (2-3 предложения).

4. Основная часть рассуждения состоит из тезисов (утверждение) (иногда их может быть несколько), которые раскрывают тему эссе, отвечают на вопрос (при наличии) в заголовке.

Например: Чтение литературы – лучший досуг. - тезис

К каждому тезису нужно подобрать по 2 аргумента (доказательства), которые понять правильность утверждения.

Например:

Чтение литературы – лучший досуг. – тезис (утверждение)

Потому что чтение книг – очень интересный процесс. Ты как будто сам становишься участником происходящих событий, разговариваешь с автором, соглашаешься или споришь с ним. – 1 аргумент (доказательство)

Иногда в книге можно найти ответ на интересующий тебя вопрос. Ситуация, обстоятельства в произведении, схожие в книге, заставляют задуматься и могут подтолкнуть тебя к правильному жизненному выбору. – 2 аргумент (доказательство)

Чтение расширяет кругозор человека развитию речи. – 3 аргумент (доказательство)

5. Заключение – это вывод из всего того, о чем вы говорили во вступлении и в основной части. Обобщение вышесказанного. В заключении можно выразить собственную точку зрения, свое мнение. (2-3 предложения)

6. После написания эссе перечитайте свой текст. Подумайте над правописанием и пунктуацией. Поразмышляйте, раскрыли вы тему текста или нет.

дайте ответ полностью, понятия не имею как делать. ​

Митрофанушка (простаков митрофан) – сын помещиков простаковых. он считается недорослем, т.к. ему 16 лет и он не достиг совершеннолетия. соблюдая указ царя, митрофанушка учится. но делает это с большой неохотой. он отличается тупостью, невежеством и ленью (сцены с учителями). митрофан груб и жесток. он ни во что не ставит своего отца, издевается над учителями и крепостными. пользуется тем, что мать в нем души не чает, и вертит ею, как хочет. митрофан остановился в своем развитии. о нем софья говорит: «он хотя и 16-ти лет, а достиг уже до последней степени своего совершенства и дале не пойдет». в митрофане сочетаются черты тирана и раба. когда план простаковой женить сына на богатой воспитаннице, софье, не удается, недоросль ведет себя как раб. он униженно просит прощения и покорно принимает от стародума «свой приговор» - идти служить («по мне, куды велят»). рабское воспитание привито герою, с одной стороны, крепостной нянькой еремеевной, а, с другой стороны, всем миром простаковых-скотининых, у которых извращены понятия о чести. через образ митрофана фонвизин показывает деградацию дворянства: из поколения в поколение невежество увеличивается, а грубость чувств доходит до животных инстинктов. недаром скотинин называет митрофана «чушка проклятая». причина такой деградации – в неправильном, уродующем воспитании. образ митрофанушки и само понятие «недоросль» стало нарицательным. сейчас так говорят о невежественных и глупых людях.

Повість н. в. гоголя «тарас бульба» - епічне оповідання про славне героїчне минуле українського козацтва, його боротьбі проти польської шляхти. це смутна історія про тараса бульбу, його синів остапові й андрію, про багатьох інших козаках, що покинули свої рідні будинки й створили запорізьку січ - потужний військовий табіру тараса бульби було два сини. головне для батька - щоб сини хоробро воювали, завжди захищали свою честь, стояли за віру христову, а якщо інакше - те нехай хоч пропадуть! старший син втілює продовження героїчних традицій, народний, національний шлях непримиренної боротьби за волю й незалежність україни, а молодший виражає антинаціональну тенденцію до зближення з феодальною польщею. ситуація, зображена гоголем, відповідала історичній істині. доля остапа відбивала той факт, що феодально-королівське мовлення посполитая несла поневолення українському народу, придушуючи його боротьбу переважаючою військовою силою. остап, як і батько, прямодушно й беззавітно любить батьківщину, свято зберігає вірність козацькому братерству, громадському обов'язку. виглядає остап грізно й мужньо, у ньому відчувається внутрішня сила. йому - суворому, мужньому й непохитному воїнові, «здавалося, був на роді написані битвенний шлях і важке знанье вершити ратні справи».остап завжди був холоднокровний і ніколи не губився. у свої двадцять два роки він міг передбачати й розмірити небезпека, щоб потім краще перебороти неї. в остапові помітні риси майбутнього ватажка. автор порівнює остапа з велетнем, тому що велетні, богатирі завжди були захисниками рідної землі. велич душі остапа - у вірності запорізьким ідеалам: загинути за рідну вітчизну. андрий по своєму щиросердечному складі індивідуаліст і егоїст. він відрізнявся зніженістю, пристрасністю, палкістю почуттів, що переважають над розумомриси особи андрия - юношески ніжні, м'які. « не знав, що значить обмі або вимірювати свої або чужі сили. скажену млість і упоенье він бачив у битві» це був запальний юнак, він робив те, чого ніколи б не зробив холоднокровний і розумний остап, і затворів у битві чудеса. захоплення красою, добірністю мовлення, освіченістю воєводської дочки, мішурним блиском польської аристократичної культури веде його до розриву із традиціями свого народу, до зради батьківщині. письменник не сховав щирості й глибини любові андрия до польської панни, але не виправдав, а обвинуватив його й показав, що, віддавши перевагу почуттю любові перед цивільними обов'язками, він не зумів піднятися вище рівня звичайної людини. заради особистих почуттів він здатний відмовитися від батька, товаришів і батьківщини. гоголь зіставляє братів, показуючи їх чітко, підкреслюючи героїчне служіння загальному добру в одному браті й індивідуалізм вдругом.в образі остапа гоголь втілив відвагу, силу й мужність, любов до батьківщини й волі, ненависть до ворога - кращі якості, властивому самовідданому захисникові рідної землі. образ же андрия різко відособлений у повісті. він протипоставлений народному характеру, і його ганебна смерть є необхідною моральною відплатою за зрадництво, зраду загальнонародній справі