Гамлет! 1 Действие, 2 Сцена

1) Какими словами пытается донести Король принцу о горе отца?
2) Какие качества Короля раскрываются в данной сцене? Чем опасен такой антигерой?
3) Из монолога гамлета выберите слова которые разбили иллюзию принца. Что ему казалось раньше и что на самом деле есть сейчас?
4) Из-за чего страдает Гамлет?

Рассказ льва толстого «кавказский пленник» основан на реальных событиях, произошедших на кавказе во время войны с горцами. информацией для этой повести стали события из жизни самого а.н. толстого на кавказе и воспоминания солдат и офицеров, воевавших во время той войны и побывших в плену.жилин и костылин служили офицерами на кавказе. первый был из обнищавшей помещичьей семьи, а второй из богатой. жилин не обладал большими данными: ростом был не высок, зато силен, умен, да удал. костылин — мужчина грузный, пухлый и слабохарактерный.в рассказе показаны взаимоотношения людей разных народов, полов и возрастов. здесь вскрываются человеческие пороки: трусость, жадность, предательство, высокомерие, жестокость, мстительность. но любовь, дружба, доверие, храбрость, доброта, упорство и находчивость и приводят к счастливому концу. в плену жилин старался присматриваться к людям, старался познакомиться с ними поближе, все время занимал себя работой, даже «лечил» больных врагов. все это дало свои плоды – он познакомился с девочкой диной. характеры жилина и татарочки дины схожи: добрые, заботливые, искрение и смелые. маленькая девочка и взрослый мужчина быстро нашли общий язык, и в ответ на подаренные жилиным незатейливые игрушки дина приносила ему то кусок жаренной баранины, то лепешек или молока, а самое главное — спасла ему жизнь.на протяжении всего произведения костылин показал себя с отрицательной стороны. это трусость и предательство при встрече с врагами. в тот момент, когда жилин и костылин увидели татар, он сразу бросил ружье и пустил коня в прочь, даже не подумав о своем товарище; бездействие и замкнутость в плену, у него не было даже мысли о побеге. он не разговаривал с татарами, так как считал себя выше их, не общался с жителями аула, просто ждал выкупа; эгоизм и безразличие в отношении жилина проявились и в тот момент, когда они повстречали татар, и в первом побеге, когда костылин отказался идти и все время охал и стонал, что и позволило татарам найти их.после неудавшегося побега жизнь пленников еще ухудшилась. но даже в этих условиях смелый жилин не сложил рук и продолжал мечтать о побеге. и в этот момент в костылине как будто что-то проснулось, и он совершил первый и единственный благородный поступок на протяжении всего произведения — отказался идти во второй побег, дабы не стать обузой жилину. после всех трудностей жилин успешно сбежал из плена, «а костылина, еле живого, только через месяц ». главная мысль рассказа — бессмысленность войны. итог войны между , государствами всегда печален: огромные жертвы и потери. а дружба вечна!

Дафніс і Хлоя, князь Ігор і Ярославна, Ромео і Джульєтта... Скільки історій кохання, справжніх і вигаданих, описано у світовій літературі! Та їм не поступається історія Майстра і Маргарити з роману видатного російського письменника Михайла Булгакова. Вірність, щирість, ніжність — усі ці почуття, зображені у творі, змушують хвилюватися, сумувати над долею героїв і радіти з їхніх успіхів. 

Одним із найяскравіших любовних епізодів у романі є сцена зустрічі Майстра й Маргарити. Обидва вони одружені, та... "Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило нас одразу обох!" — гарячково розповідає Майстер Івану Бездомному. Це дивує головного героя, але не його кохану, яка цю зустріч сприйняла як визначену самою долею. Вона стверджує, що насправді вони кохали одне одного дуже давно, не знаючи, ніколи не бачивши, а тепер тільки зустрілися, адже так судилося. Усе життя цих людей змінюється за частку секунди — і тепер Маргарита щодня приходить до Майстра, щоб поговорити з ним, прочитати його роман, насолодитися хвилинами щастя. "Вона входила у хвіртку один раз, а калатань серця до цього я відчував не менше ніж десять", — зізнається той Бездомному. 

Щастя тривало б ще довго, та проти письменника виступає радянська цензура, яка не могла пропустити роман, присвячений біблійній темі. Починається цькування Майстра через газети. Не так автор розкритикованого твору, як його кохана не може перенести таких наклепів. Та все ж Маргарита вірить у свого коханого й важко переживає його болі та душевну хворобу, терпить муки, побачивши спалений у грубі роман, клянеться отруїти критиків, що атакували талановитого письменника. 

Урешті-решт Майстер тікає з дому, полишивши кохану, бо розуміє: ще трохи — і вона почне божеволіти, як і він. 

"Забути його, за будь-яку ціну забути! Але він не забувається, от лихо в чому", — думає Маргарита, залишившись зовсім сама. Вона не спить ночами, вірячи, що коханий повернеться до неї, прийде крізь ніч, крізь роки, крізь муки. То й не дивно, що вона, почувши про Майстра, погоджується на пропозицію незнайомця, який за на вечірку до невідомого іноземця. Ряд чудесних перетворень — чарівний крем, політ над містом, розмова з Воландом — і навіть розуміння, що вона потрапила на бал до самого Сатани, не зупиняють жінку в її пориві дізнатися хоч щось про долю коханого. Вищим же щастям для Маргарити є те, щоб "усе стало, як було" — повернулася їхня з Майстром квартирка та душевний спокій. Урешті-решт господар вечірки задовольняє її прохання. 

Вищі сили бачать силу почуття героїв роману й розуміють: таке кохання не для земного існування. І Майстра, і його кохану забирають в інше, краще життя, але все-таки вдвох, як завжди нерозлучних і вірних одне одному. Той, хто любить, має розділити долю того, кого він любить, — ось вища форма любові, і вона показана в романі Михайла Булгакова.