Написать сочинение "Станционный смотритель" по плану План.
1. Автор о Станционном смотрители
2. Главный герой в повести
3. Интерьер обители Станционного смотрителя
4. История жизни Дуни
5. Смерть смотрителя
6. Тема "маленького человека" в произведении Пушкина
7. Какие чувства у вас вызвала эта повесть?

ЗАРАНЕЕ

Жилин → фамилия происходит от слова "жила". То есть читатель можем осознать, что этот человек обладает мускулами, сам по себе сухощавый, не полный, без лишнего веса. Наверняка он облает достаточной силой, выносливостью и другими отличными физическими данными. О его качествах физических говорится и в описании внешности:  "А Жилин хоть невелик ростом, а удал был".

  Костылин → от слова "костыль". То есть это не самодостаточный человек. Он очень слабый, изнеженный. Кроме того, Костылин совершенно не выносливый человек, не привыкший к чему-либо стремиться. Он ждет лишь опоры, "костыля" извне. Внешность Костылина подтверждает его слабость и не выносливость: "Мужчина грузный, толстый...".

  павла, якого всі прозвали павлентієм, прийняли до училища разом з друзями — василем силкою, василем оборою та василем кібкалом. павло був сирота. мати його померла, а коли хлопцеві було дев'ять років, батько одружився з тіткою ялосоветою. через місяць батько пішов на війну і не повернувся. так і живуть вони з тіткою вже шість років в половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою.          тітка ялосовета сама павла до училища і так розхвалила його перед директором: «він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. він підросте. і вчиться », що директор прийняв його під свою відповідальність, бо, як виявилося, хлопцеві не вистачало одного місяця для вступу до училища.          попав павло в п'яту групу, більшість якої складали дітбудинківці. а всього в училищі було десять груп: і «механіки», і «столяри». у всіх уже були свої майстри, а п'ятій ще не призначили. і от одного ранку разом з директором прийшов якийсь дідусик. «він буву ремісницькій формі, новій— новісінькій і настовбурченій ще гірше, ніжу мене; передня пола гімнастерки сягала йому нижче колін, і, йдучи, він підбивав її ними, як фартушину».          директор познайомив майстра з групою і, гарно про нього відізвавшись, наказав слухатись і поважати федора демидовича снопа, так звали майстра. слова директора запали хлопцям вдушу: «майстер — ваш учитель і батько, всі ви перед ним рівні, як рівні перед батьком, хоч більшість із вас,— директор опустив очі і притишив голос,— можливо, й не пам'ятає своїх батькі»          потім хлопців повели до майстерні. там не було нічого