3.  По  учебнику  стр.77     задание   1.    Напишите   от   своего  имени  письмо   Болтаю
моё имя Настя ​

Повість «Гобсек» можна вважати однією із найбільш видатних творів Бальзака. В цьому творі автор своєрідно характеризує скнарість, бо його головним героєм є Гобсек – лихвар, мільйонер, тіньовий володар Франції. Хоч на ряду з цим Бальзак і наділяє свій персонаж якоюсь символічною узагальненістю.

Дуже колоритною фігурою є головний герой повісті Гобсек, він водночас поєднує в собі риси людини з дивовижною широтою думки і надзвичайного скнари, він любить розмірковувати над тим, як гроші можуть впливати на розвиток усього суспільства в цілому і на психологію окремих осіб. Даючи гроші в позики під величезний відсоток, він буквально грабує своїх клієнтів і стає повноправним господарем їхніх доль. Гобсек признає лише одного бога – Золото, він постійно тремтить над кожною монетою, навіть позичаючи його під величезні відсотки. Але він скупий не тільки в цьому, він скупиться зробити зайвий рух чи підвищити голос, бо вважає це марною тратою життєвих сил. Бальзак про нього говорить, що він «людина – вексель», яка зовсім не переймається чиїмись почуттями. Але іноді він перетворюється на велику дитину, радіючи отриманому діаманту, і тоді в ньому просинається те людське, чого він протягом всього свого життя намагається позбутися.

Ніхто не знає про минуле Гобсека і звідки виникли його безмежні багатства. Сповнене таємниць і його сучасне щоденне життя – можна тільки здогадуватися про масштаби його діяльності. Адвокат Дервіль також упевнений у здатності Гобсека перетворитися на невблаганне втілення влади золота над долею усього суспільства і над душами окремих людей.

Але тому ж самому адвокату відкривається і друга сторона особистості Гобсека, яка помітна не відразу і не всім. Дервіль бачить у Гобсекові внутрішньо суперечливу постать, яка поєднує дві різні істоти: філософа і скнару, «низьку» істоту і далекоглядну, надзвичайно розумну особу.

Образ Гобсека можна розглядати, як «образ вічний», символічний, бо в ньому уособлена скнарість, доведена до крайніх меж. Про це яскраво свідчать порівняння, які використовує Бальзак, описуючи свого героя. При до цих порівнянь герой перетворюється на ідола, який є «таємною пружиною суспільства» і володіє людськими душами, а також уособленням влади золота.

Гобсека можна вважати постаттю з одного боку реалістичною, а з іншого гротескною, узагальнюючою. В образі Гобсека Бальзак втілив риси циніка – філософа нового часу.

17 вересня 1864 Михайло Михайлович народився у Вінниці в сім’ї дрібного урядовця.

1875 — 1876 Навчання в початковій школі

1876 — 1880 Навчання в духовному училищі у Шаргороді.

1881 родина Коцюбинських повернулася у Вінницю. Через тяжке матеріальне становище сім’ї йому не вдалося продовжити освіту: мати осліпла, а згодом (1886) помер батько. Відповідальність за родину з 4 осіб лягла на плечі Михайла.

1886–1889 Він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно.

1884 Написав оповідання «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Першу спробу молодого автора розкритикували, але його це не зламало – він пише й далі, але твори до друку не подає.

1890 Львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

1892-1896 Працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду

1898 Переїзд до Чернігова. Спочатку займав посаду діловода при земській управі, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии».

1890-1900 Працює в міському статистичному бюро. Зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною, в них було 4 дітей. Щотижня у будинку письменника збирались письменники і поети – Василь Блакитний, Микола Вороний, Павло Тичина. Згодом Коцюбинський почав мандрувати. Він об’їздив майже всю Європу, щоб вилікуватися (хворів астмою та туберкульозом).

1895 «Для загального добра»

1896 «Пе-коптьор»

1897 «Посол від чорного царя»

1898 «Відьма»

1901 «Дорогою ціною», оповідання «Лялечка»

1904 Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata Morgana»

1906 — 1912 Крім другої частини «Fata morgana» М. Коцюбинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911).

1911 — 1912 Написав «Коні не винні» та «Подарунок на іменини». «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило М. Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше.

Літо 1912 Художні нариси «Хвала життю!» й «На острові»

25 квітня 1913 Михайло Коцюбинський помер. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.