Привіт, Джуліє! Вибач, що я так просто насмілююсь звертатись до тебе, хоч ти значно старша від мене. Прочитавши книгу про твої й Іванові пригоди, про три страшні й щасливі дні втечі, в мене виникло бажання написати тобі листа. Тому зараз ти тримаєш його в руках. Чи думала ти, коли втекла з табору, що доля подарує тобі неймовірний шанс зазнати щастя? Такого короткого, але такого справжнього й чистого. Чи думала ти, що той змучений чоловік, якого ти побачила і за яким вирішила піти, щоб урятуватись, стане для тебе коханим Іваном, пам’ять про якого житиме з тобою все життя? Ти, напевне, страшенно рада, що тоді наважилась піти за ним і, незважаючи на нестачу сил і страшенну втому, все йшла і йшла за ним. Звичайно, спочатку він не хотів, щоб ти була з ним. Він боявся, що через тебе потрапить знову в полон. Але, побачивши твою жагу до життя, він став йти з тобою нога в ногу. Спочатку ви були просто двома чужаками, загнаними звірами, що намагались просто врятуватись. Але згодом ви відчули щось більше, ніж людяність і взаємодо між собою. Першою була ти? Правда ж? Коли в тобі зародилось те щире прекрасне почуття? Чи одразу ти відчула його? Чи не боялась ти признати його? Коли ти зрозуміла, що почуття твоє знаходить відгук і в душі Івана? Серед гірських квітів і високих трав? Распродажа! Обувь Columbia -50% Думаю, спочатку тобі було важко порозумітись з Іваном. Він не знав мови твоєї, а ти – його. Але згодом, коли в серцях ваших розквітло кохання, ви почали розуміти один одного з пів слова, або ж і зовсім без слів. Розумію, що згадувати той момент розлуки тобі невимовно важко, але не можу не спитати. Чому Джуліє ти не потягла у прірву Івана за собою? Ти не встигла? А якби… Розкажи мені про своє життя після втечі. Чи все в тебе склалося добре? Можливо, було і щось погане? Розкажи мені, я слухатиму про все. Напиши мені і про свого Джованні. На кого він схожий? Є в ньому щось від Івана? Чекаю відповіді від тебе, Джуліє.
не знаеш как делать делай сам
1.Портрет коробочки 2.Речевая характеристика 3.Усадьба коробочки
1.Небогатая помещица, «коллежская регистраторша» Коробочка спокойно живет
в своём маленьком домике, и вся её жизнь заполнена лишь заботами о хозяйстве.
2. Примитивность этой «бедной вдовы» отражается в её манере говорить. С первобытной простотой она заявляет Чичикову: «Эх, отец мой, да у тебя-то, как у борова, вся спина и бок в грязи!» Когда Чичиков, покупая мёртвые души, не вытерпел и стал повышать тон, она в страхе воскликнула: «Ах, какие ты забранки пригинаешь!» 3.Узенький дворик Коробочки полон птицы и всякой другой домашней твари, а за двориком тянутся пространные огороды, в которых есть фруктовые деревья.
В её комнатах все больше старинные предметы: портрет старика с красными обшлагами на мундире, «какие нашивали при Павле Петровиче», старинные маленькие зеркала с тёмными рамками, старые часы с шипеньем вместо боя, старая колода карт.
1.Портрет Ноздрева 2.Речевые характеристики 3.Дом Ноздрева
1.Ноздрёв - третий помещик, у которого Чичиков пытается купить мёртвые души. Это молодцеватый 35-летний «говорун, кутила, лихач». Непрерывно врёт, задирает всех без разбору; он очень азартен, готов «нагадить» лучшему другу без какой-либо цели.
2.Там он насмерть ссорится с Чичиковым: тот не согласен играть в карты на мёртвых душ, а также не хочет купить жеребца «арабских кровей» и получить души в придачу. Наутро, забыв обо всех обидах, Ноздрёв уговаривает Чичикова сыграть с ним в шашки на мёртвые души. Уличённый в жульничестве, Ноздрёв приказывает избить Чичикова, и только появление капитан-исправника успокаивает его. Именно Ноздрёв едва не погубит Чичикова.
3. Домашняя обстановка в полной мере отражает сумбурный характер Ноздрёва. Дома у него все бестолково: посередине столовой стоят козлы, в кабинете нет книг и бумаг и т. д.
