Відомо, що на з самого початку другої світової війни а. де сент-екзюпері часто малював хлопчика з крильцями, який через хмари здивовано дивився на землю, будинки і людей. цей здивований маленький хлопчик не давав спокою письменникові і врешті-решт став героєм дивовижної казки «маленький принц», яка зараз відома в усьому світі. казка стверджує красу людських відносин, вона написана з безмежною жагою пізнання навколишнього світу і прагненням людей до щастя та мудрості. казка а. де сент-екзюпері не тільки для дітей, а й для дорослих, вона підкорює своєю щирістю і можливістю з головою зануритися у світ дитинства. коли читаєш про подорожі маленького принца по різним планетам, коли слухаєш його міркування, починаєш розуміти, що в головному героєві казки гармонійно поєднується проникливість та мудрість дорослої людини і безпосередність дитини. хлопчик впевнений, що всі, як і він сам, повинні жити за принципом: «встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж в порядок свою планету». для неегоїстичного і доброго хлопчика піклуватися про оточуючих було необтяжливо і природно. на жаль, далеко не всі мешканці планети земля, зокрема ті, з якими зустрічається хлопчик під час своєї подорожі, поділяли принципи життя маленького принца. наприклад, король дивився «на світ дуже спрощено», він мріяв тільки про те, щоб у нього було якомога більше підданих. честолюбець не помічав нічого навколо і бачив сенс свого життя лише в шануванні власної особистості, бо «гонорові люди глухі до всього, окрім хвали». життя п’яниці маленький принц взагалі вважав якоюсь нісенітницею, бо той пив для того, щоб забути про те, що він п’яниця. мешканець ще однієї планети за справедливим зауваженням маленького принца не приносив нікому користь тим, чім займався, адже той був постійно зайнятий перерахуванням зірок. хлопчик йому казав: «і моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. а зорям від тебе нема ніякої користі». від усіх, з ким зустрічався на землі маленький принц, відрізнявся тільки ліхтарник, адже хлопчик вважав, що в «його роботі все ж таки є сенс». крім того, цей герой викликав повагу своєю вірністю даному слову. можливо, заняття ліхтарника викликало б презирство мешканців інших чотирьох планет, а «між тим з них тільки він один не смішний. може бути, тому, що він думає не тільки про себе». я впевнений, що якби а. де сент-екзюпері продовжив свою казку і відправив маленького принца на восьму планету, хлопчик обов’язково зустрів би там гідних і чесних людей, які довели б героєві, що і на землі є багато тих, хто піклується не стільки про себе, скільки про інших. адже письменник і без того прагне донести до читачів думку про те, що треба жити так, щоб не бути пихатим і егоїстичним, щоб приносити користь людям і зберігати вірність у дружбі та коханні.
Русалочка отличалась от своих сестер: «милее всех»; «тихая, задумчивая»; мечтала о мире людей и всегда стремилась к своей цели. "Их было шестеро, все прехорошенькие, но милее всех самая младшая, с кожей чистой и нежной, как лепесток розы, с глазами синими и глубокими, как море. Только у нее, как, впрочем, и у остальных, ног не было, а вместо них был хвост, как у рыб". "Больше всего русалочка любила слушать рассказы о мире людей там, наверху. Старой бабушке пришлось рассказать ей все, что она знала о кораблях и городах, о людях и животных. Особенно чудесным и удивительным казалось русалочке то, что цветы на земле пахнут, - не то что здесь, на морском дне, - леса там зеленые, а рыбы среди ветвей поют так громко и красиво, что просто заслушаешься. Рыбами бабушка называла птиц, иначе внучки не поняли бы ее: они ведь сроду не видывали птиц". Героиня увидела и полюбила прекрасного принца, она решила прожить короткую человеческую жизнь (русалки живут триста лет) , чтобы потом обрести бессмертную душу (русалки, умирая, превращаются в морскую пену) . Ей удалось, заплатив непомерно высокую цену морской ведьме, оказаться среди людей. Она лишилась своего волшебного голоса, а каждый шаг ее прелестных ножек, выросших на месте хвоста, причинял ей острую боль. Но главным условием достижения бессмертия была любовь принца. Когда же он полюбил и женился на другой, Русалочка погибла. Она не использовала единственный шанс для своего пронзив сердце принца, можно было, окропив ножки его кровью, снова стать русалкой. Конечно, Русалочка пощадила любимого и умерла сама. Образ Русалочки стал символом Дании. Созданная в 1913 г. скульптором Э. Эриксеном «Русалочка» установлена в копенгагенском порту.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
