ответ:
царь
отец трёх сыновей, который приказал им выпустить стрелы в разные стороны, чтобы найти своих будущих жён. даёт своим невесткам, чтобы узнать, кто из них лучшая мастерица.старший сын
его стрела упала на боярских двор, оттуда он привёз себе невесту.
средний сын
его стрела попала на купеческий двор, дочь купца стала его .младший сын
иван нашёл свою судьбу на болоте, оттуда он привёз себе лягушку. это его расстроило, но пришлось выполнять отцовскую волю. смелый, ловкий, добрый молодой человек. тому, что он животных (щуку, зайца, медведя), они ему раздобыть яйцо с кощеевой смертью.
дочь купца, дочь боярина
обе невестки оказались неумелыми хозяйками, завистливыми родственницами: ни хлеба испечь, ни рубаху пошить, ни танцевать не научены. они карикатурно пытаются повторить чудеса, сделанные василисой, из-за чего царь прогоняет их с пира.царевна-лягушка (василиса премудрая)
заколдованная красавица василиса, мудрая жена, умелая хозяйка. ночью снимает шкуру лягушки и выполняет царя. удивляет и радует свёкра, он хвалит её, чему завидуют остальные родственники. на пиру у царя иван царевич впервые видит свою жену в человеческом облике, прибегает домой и бросает шкуру лягушки в печь. оставалось всего три дня до конца заклятья…из-за этого василиса прекрасная превратилась в кукушку и улетела от любимого к кощею.
Саме античності зобов´язані представники Відродження своїми найхарактернішими рисами. Зобов´язані Гомеру та Вергілію, грецькій та латинській поезії, язичницькому сприйняттю життя, що прийшло з далекої Еллади. Античність надихала людей епохи Відродження, була для них джерелом та зразком творчості та світосприйняття. Вона була їм близька, але у цілому їхня творчість не була повторенням грецької та римської літератури й мистецтва. Це не було сліпим копіюванням або реставрацією. Це було прагнення до оновлення, до побудови нової культури.
У добу Відродження антична спадщина осмислювалася критично. В античності вбачали не стільки зразок для наслідування, скільки певний еталон культурного розвитку, на який слід орієнтуватися у створенні власної культури. Зміст творчості митців Відродження залежав від умов, що склалися в Італії з кінця XIII — початку XIV ст. і розвинулися у XV — на початку XVII ст. Так, наприклад, гуманістична латина, яка спочатку мала наслідувати класичну мову давнини, мову Вергілія й Цицерона, фактично розвивалася як самостійне явище, маючи на собі відбиток народної мови. У той же час без античних впливів Відродження не можна уявити. Відбувалося не просто запозичення мотивів та прийомів, але і проникнення у сутність світовідчуття, здорової чуттєвості й величавого ритму античності.
