Майже кожна сторінка “Мандрів Гуллівера” пронизана натяками та сатирою суспільства, у якому жив автор твору Джонатан Свіфт. Багато з відносин і подій того часу вже давно втратили свою актуальність та злободенність. Дійсний зміст деяких глав зараз можна зрозуміти лише з до коментарів та різних історичних джерел.
Але це все ж не головне, бо головне, що є в книзі і чому навчила вона особисто мене – це ненавидіти дармоїдів усіх рангів і мастей і поважати чесних трудівників, руками яких створюються усі матеріальні блага
я прочитала цей твір, мене, преш за все, вразила невичерпна винахідливість и вигадка автора. У яких тільки ситуаціях не побував його герой Гуллівер. Та за всіх обставин, жалюгідних чи комічних, він ніколи не втрачає холоднокровності і жалюгідності, якостей, які були притаманні пересічному англійцю того часу.
Про свідомо неправдоподібні речі Гуллівер розповідає незворушним і спокійним тоном очевидця, завдяки чому створюється повна ілюзія достовірності. Ця ілюзія підтримується найточнішим дотриманням розмірів і пропорцій, рясними фактичними відомостями і ретельними арифметичними підрахунками
