Күлдір күлдір кісінетіп батырына мінездеме​

С.Есенин

Творчество С. А. Есенина занимает важнейшее место в литературе XX века. Русский поэт, выходец из крестьянской семьи, стал продолжателем дела Пушкина и Гоголя, Толстого и Чехова. Есенину удалось еще больше "раздвинуть границы" народного языка. А его сакраментальная любовь к родному краю определила своеобразие лирики.

Главной темой лирики Есенина всегда является Родина, любовь к родной земле. Поэт сам так характеризует свои стихи: “Моя лирика жива одной большой любовью, любовью к родине. Чувство родины — основное в моем творчестве”. О чем бы не пел Есенин, его чувства и эмоции всегда отражались через восприятие Родины.

До революции у С. А. Есенина вышел сборник стихотворений "Радуница", в котором он размышляет о Руси, о ее пути, о любви и о назначении поэта. Но все философские во неизменно отражаются через описание родного края:

Гой ты, Русь, моя родная,

Хаты - в ризах образа...

Не видать конца и края -

Только синь сосёт глаза.

Он воспевает "озерную синь", "голубые дали", "белые веки Луны", "желтые поводья месяца". Вообще, цветовые эпитеты – это еще одна характерная черта есенинской лирики. Через краски поэт умеет передать тон и настроение.

Например,

Чёрная, потом пропахшая выть!

Как мне тебя не ласкать, не любить?

Черный – цвет грусти и печали, а у Есенина он заиграл новыми оттенками. Черный – как цвет плодородной земли. И как же не любить эту землю, которая кормит!

Любовь к Родине у поэта безразмерна, она определяет главные мотивы поведения. Например, Есенин пишет:

А месяц будет плыть и плыть,

Роняя весла по озерам...

И Русь все также будет жить,

Плясать и плакать у забора.

Стихотворение было написано в 1916 году. В воздухе уже витал дух революции. И Есенин воспримет революцию с радостью, с облегчением. Но поэт ошибся. Он думал, что революция принесет облегчение деревне, наступит этакий "мужицкий рай". А получилось совсем не так. Это непонимание идей революции сделало его чужим в родной стране. Тогда и появляются в лирике Есенина мотив грусти, обреченности, который станет основным для его поздней лирики

План

Добро чи зло.

Роби добро і кидай його в воду.

Ми такі різні.

Читаючи казку, ми завжди заздалегідь знаємо, що добро обов’язково переможе зло. Тому що добро сильніше зла. А ще добро завжди повертається назад. Однак бути добрим ой як непросто. Для цього треба мати мужність, хоробрість і чесністю. Злу простіше: воно виповзає на нетривалий час, робить свою підлу роботу і зникає. А винуватим часом стає зовсім стороння людина. Добро – воно маленьке і непомітне, однак якщо обдарує вас своєю милістю відчуття щастя залишиться з вами надовго.

Ласкаво має властивість акумулюватися. Коли ми творимо добрі вчинки заради інших інші люди теж починають робити щось добре і дивно гарна. Доброта як сніжний ком починає наростати і посилювати свою силу. Це особливо помітно при великій біді: один допоміг, другий підтримав і ось уже ціла маса прагнути створити вчинок добра.

Найважче в доброті це забути про неї. Роби добро і кидай його в воду. Скільки воістину добрих вчинків було скоєно невідомими героями! Вони зробили і забули, а люди пам’ятають і кожен раз дякують небеса за доброту невідомої людини.

Доброта присутній у всіх. У кого – то її багато і вона тече через край, а хто – то ховає її за маскою байдужості. У одного доброти і не випросиш, а інший нав’язує свою доброту. Ми всі різні. Ми хороші і погані, шкідливі і ласкаві. І в кожному сидить маленький шматочок доброти. Головне не засунути його в найдальший кут своєї душі.

Объяснение:

так надо