Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.
Чарли и шоколадная фабрика ХД!0)) Ладно...Маленький хлопчик Чарлі Бакет живе в дуже бідній сім’ї. Семеро людей (хлопчик, його батьки, два дідусі та дві бабусі) туляться в маленькому будиночку на околиці міста, з усієї родини тільки батько Чарлі має роботу: він закручує пробки на тюбиках із зубною пастою. Сім’я не може дозволити собі найнеобхіднішого: в будинку тільки одне ліжко, на якому лежать найстарші члени сімї, вони живуть впроголодь, харчуються картоплею і капустою. Чарлі дуже любить шоколад, але отримує його тільки раз на рік, одну плитку на свій день народження, в якості подарунка. Ексцентричний шоколадний магнат містер Віллі Вонка, який провів на самоті десять років на своїй фабриці, оголошує, що хоче влаштувати розіграш п’яти золотих квитків, які дозволять п’ятьом дітям побувати на його фабриці. Після екскурсії кожен з них отримає довічне забезпечення шоколадом, а один — буде нагороджений якимсь особливим призом.
