Образы Ильи Муромца и Соловья Разбойника в тексте былина "Илья Муромец и Соловей Разбойник" Илья Муромец - герой, который своей стране, не требуя . Он мудр и не великодушен и даёт Соловью-Разбойнику возможность и . Не держит зла на княза ,Который разговаривал с богатырём ведёт себя , вызывая всеобщее уважение . Заранее

П'ятий подвиг — очищення Авгієвих стаєнь. Еврисфей розгубився, бо, що б він не загадав — Геракл усе виконував. І тут йому на до прийшла злопам'ятна Гера, яка підказала діяння не лише нездійсненне, а й принизливе навіть для звичайної людини... Цар Еліди Авгій дуже любив коней і мав їх незліченну кількість. Але його стайні були такі брудні, що розчистити їх було неможливо. Звідси походить крилатий вислів «авгієві стайні». Так кажуть про щось надзвичайно занедбане, що годі впорядкувати. А хитрий Авгій ще й поставив умову, аби стайні були вичищені впродовж одного дня! Геракл попередньо домовився з ним, що в разі виконання цих умов забере десяту частину його табунів, і пішов працювати. Слуги доповіли цареві про дивну поведінку чужинця, який навіть не підійшов до стаєнь, а копирсався собі в землі неподалік від них. Проте Геракл уже все продумав. Він вирив канали від бурхливих річок Алфея і Пенея аж до огорожі занедбаних стаєнь. Та Авгій про це не здогадувався, і, коли з'явилися перші промені вечірнього сонця, став смакувати перемогу над Гераклом і потирати руки від задоволення. Саме тоді герой закінчив риття каналів і розламав стіну, що оточувала стайні, спрямувавши туди воду двох рік. Бурхливий потік вимив усе ще до заходу сонця, і перед розгубленим Авгієм стайні засяяли чистотою. Геракл вкотре переміг, продемонструвавши цього разу не лише фізичну силу, а й неабиякий розум. Проте Авгій, дізнавшись, що Геракл діяв за завданням Еврисфея, не дав йому жодного коня. А Еврисфей не зарахував цей подвиг Гераклові, бо той працював не безкорисливо, а за винагороду. 

"Вечера на хуторе близ Диканьки" обладают ярким украинским народным колоритом. Хотя герои этих повестей - достаточно комичны, но всё же живо и красочно показывают различные  слои деревенского общества. Чёрт, встречающийся во многих повестях, в том числе и "Ночь перед Рождеством" - тоже деревенский персонаж, не столько отрицательный, сколько сатирический; он, несмотря на свою сверхъестественную природу, совершенно по-человечески глуп и зловреден, но оказывается обманут и осмеян. В его описании нет ничего грозного или отвратительного. Смешно описаны его ухаживания за Солохой, а также такие детали, как общественные отношения среди чертей; чёрт, описываемый в повести, мечтает покрасоваться перед своим хромым собратом, которого в Пекле считают наиболее умелым в деле совращения людей на грех. Ведьма - Солоха - это, по сути, обыкновенная деревенская женщина; сварливая, хитрая, обладающая "ведьминской" внешностью и крутящая интриги со многими мужчинами хутора. Её сверхъестественные опять - таки дополнительная, юмористическая черта.