Головний герой роману «Айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера Седріка Ротервудського. Ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з Хрестового походу, у якому він супроводжував британського короля Ричарда Левове Серце.
Айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. Чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. За своє недовге життя Айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
Айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. Через відданість і любов до прекрасної дами він був позбавлений спадку рідним батьком. Через це Айвенго був змушений приєднатися до війська короля Ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. Айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю Ричарду Левове серце і щиро його підтримує. Повернувшись на Батьківщину, заради своєї коханої леді Ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
При всій своїй мужності Айвенго досить романтична і поетична людина. При цьому він розсудливий, адже розуміє, що Англії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в Англії соціальну справедливість.
Айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. Він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
З часу написання роману Вальтера Скотта «Айвенго» пройшло вже майже два століття. Здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. Доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. Але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю Айвенго. Адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення
Подробнее - на -
Евгений Базаров и Аркадий Кирсанов, по моему мнению, ни друзья и не попутчики. Наивный и романтичный Аркадий Кирсанов просто используется более взрослым, опытным и циничным знакомым, Евгением Базаровым. Для Аркадия Евгений - образец для подражания. Из-за Евгения Аркадий попадает в неприятные ситуации, вступает в конфликт с отцом и дядей. А Евгений Базаров не щадит никого, даже своих родителей, стремясь утвердиться в правильности своих взглядов на жизнь и отношения с окружающими. Если Аркадий не утратит юношеский романтизм, если не предаст собственные идеалы, то ему станет понятен нигилист Базаров, и станет неприятен. В любом случае, Евгений Базаров умирает, и у Аркадий остается свободным в общении с людьми и родными. Если бы Базаров был другом Кирсанова, то он бы не был так незаслуженно жесток в отношении родных своего друга. А то, что Базаров и Кирсанов не попутчики - это не вызывает сомнений. Ведь Кирсанов чувствует себя инородным телом в окружении Базарова. Ему в этой компании некомфортно, неприятно, он испытывает брезгливость и отвращение. Так что вряд ли он пойдет по пути Базарова. Точнее, я уверена, что он не пойдет по этому пути.
