этот рассказ о простых вещах,росте человеческой личности..в этом рассказе мы познакомились с бедным мальчиком..работа его была скучной для десятилетнего мальчика.мать видел он редко покровитель его лиш угрозами да тумаками.у петьки не было праздников все его дни были похоже друг на друга.и он всё больше худел и болел .не удивительно что он от такой жизни его лицо покрывалось сеткой мелких морщин от чего петька походил на маленького старичка.однажды мать его взяла на дачу.радостный мальчик пассажирам интересовался как едет поезд облачкамза городом.петькины глаза перестали казаться сонными а морщины стали пропадать. он подружился смитей тот научил его купаться удить рыбу играть.петька как только услышал что надо ему возвращаться он падает на землю плачет.мать отвезла его в город и начелось всё сначало.
в невеличкому районі на захід від площі вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються прої. ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента! отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький грініч-вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів xviii століття, голландських мансард і низької квартирної платні. потім вони притягли туди з шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили «колонію».
