Главное чувство, которое вызывает во мне история титулярного советника Башмачкина - это чувство жалости. Этот безобидный и добрый человек изо дня в день исправно и с любовью делает свою работу: каллиграфическим почерком переписывает различные документы. Другие же люди либо просто не замечают существования Акакия Акакиевича, либо издеваются над ним. Чиновники нарочно подкидывают мужчине много всяких ненужных бумаг, а также подсмеиваются над ним и "острятся", "во сколько хватает их канцелярского остроумия".
Но не только всеобщие насмешки и неуважение окружающих заставляют меня сочувствовать главному герою "Шинели". Мое сердце просто сжимается от жалости тогда, когда я вижу, в какой бедности живет этот человек. Даже пошив новой шинели становится для Акакия Акакиевича грандиозным событием, определяющим в дальнейшем всю его судьбу. Новое одеяние стоит всего восемьдесят рублей, но у Башмачкина накопленных есть только сорок, и то благодаря тому, что мужчина "имел обыкновение со всякого истрачиваемого рубля откладывать по грошу". Но где взять остальную сумму?
Для этого герою приходится экономить буквально на всем: он перестает пить чай по вечерам, реже отдает белье в стирку и, чтобы не изнашивать вещи, дома ходит в одном халате. Таким образом, человек, жизнь которого итак полна лишений, накладывает на себя еще и дополнительные ограничения.
Это самоотверженное поведение действительно позволяет Башмачкину накопить деньги на пошив шинели, и с тех пор этот предмет гардероба становится смыслом всей его жизни и предметом бесконечной гордости героя. В этом свете потеря, а точнее, кража шинели у Башмачкина на улице, воспринимается, конечно, не просто, как неприятность, которая может случиться с каждым, а как настоящая трагедия.
У человека отнимают его мечту, все, за что он так долго и упорно боролся, отказывая себе во всем. Для многих, впрочем, эта мечта может показаться ничтожной, такой же, как и сам Акакий Акакиевич Башмачкин. Многие лишь посмеются над этой утратой и грубо откажут бедному титулярному советнику в как некое "значительное лицо", которое лишь недавно сделались таковыми и потому пыталось усилить свою "значительность", унижая других. Но в моих глазах, так же, как в глазах Гоголя и Ф. М. Достоевского, считавшего, что "все мы вышли из шинели", история Акакия Акакиевича выглядит настоящей трагедией.
Это трагедия маленького человека, загнанного в подобные рамки несправедливой общественной системой, основанной на безоговорочном торжестве табели о рангах. В произведении влияние этой системы призван исправить поступок призрака главного героя, срывающий шинель с того самого "значительного лица". Но, к сожалению, в реальной жизни не существует пока мистической силы восстановить справедливость, и потому нам вместе с писателем остается надеяться только на совесть высокопоставленных чиновников, которая все же время от времени просыпается в этих людях.
Объяснение:
прости но получилось так (
Добро й зло, вірність і зрада, доцільність самопожертви у творі Ю. Винничука "Місце для дракона"
Объяснение:
(Добро і зло)
Я впевнена, що ви хоча б раз читали фантастичні твори, у яких йдеться мова про страшне та жорстоке чудовиське, яке мучає усе королівство, вбиваючи його мешканців та грабуючи їх. Та про шляхетного лицаря, що вбиває його та звільняє людей від звіра. Таких книг є дуже багато, мені здається, що більше тисячі. "Чудовисько обов'язково має бути поганим, а людина шлюхетною, безневинною та благородною". Саме це безліч книг про драконів і людей ніби намагаються втлумачити нам у голову. Але у творі "Місце для дракона" усе навпаки. Саме у цій книзі звір своєю добротою та милосердністю схожий на людину, а людина жорстокістю та егоїзмом на звіра. Гриць, таке ім'я нашого "чудовиська" зовсім не хотів ні з ким битися, в його інтересах була не битва з лицарем, він прагнув спокіного життя, миру зі всіма. Хотів дарувати іншим добро. Але на привеликий жаль лицарі та король не поділяли його інтересів, їм були цікаві лиш особисті бажання. Вони мучали бідного Гриця виманюючи його димом, провокували на битву.
(Вірність і зрада)
Зрозумівши, що миролюбивого дракона ніяк не вмовити на битву, князь вирішує жорстоко обманути його, зрадити. Ніби робить його своїм другом, весело проводить з Грицем час, а насправді усі його дії спрямовані лиш на те, аби втертися у довіру до Гриця та вмовити його піти на турнір. Пустельник навпаки попереджає дракона про наміри князя, адже "чудовисько" це його близький друг, якому він вірний. Але у чоловіка не вийшло зберегти життя доброго створіння. Княз усе таки тисне на жалість та вмовляє дракона піти на боротьбу із лицарем.
Княгина Настія задля любовних походеньок наперед готова таємно зраджувати чоловіка, заради задоволення своїх потреб цинічно використовує дракона, удає з себе щиру, наївну, приязну дівчину, маніпулює Грицьковою довірою, недосвідченістю й добрими почуттями. Після смерті дракона бере шлюб із молодим метким джурою і не переймається химерами совісті.
Перед поєдинком до дракона приходить і таємний радник, шантажуючи Грицька погрозою знищити всі його вірші, якщо той не піддасться радниковому ставленику панові Любомиру із Золочева. Проте Грицько вже обіцяв князеві, що помре від меча лицаря Лавріна.
(Доцільність самопожертви)
Грицеві було дуже шкода князя, тому він пожертвував своїм життям заради нього, відправившись на поєдинок. Але помер не від меча Лавріна, адже лицар відмовився боротися із ним, розуміючи, що Гриць того не хоче, він один із не багатьох був дійсно людиною.
