Нужны ли в жизни сочувствие и сострадание? На этот вопрос каждый человек ответит: «Да» . Ведь у каждого человека есть сердце, которое рождает сочувствие и сострадание. Сочувствие – это такое чувство, когда ты выражаешь свою печаль, жалость. Многие люди сочувствуют бездомным кошкам, собакам. А некоторые выражают сострадание, то есть, помимо сочувствия, ещё пытаются им . К примеру, бездомных животных люди везут в приют. Но люди не только к животным выражают сочувствие и сострадание, а и к близким, друзьям. Человеку суждено относиться к окружающему миру неравнодушно. Как бы человек ни старался не обращать внимания, у него в душе всё равно печаль. Сочувствие и сострадание имеют в жизни большой смысл. В рассказе Платонова «Юшка» главный герой был не понят окружающими его людьми. Все его толкали, кидались камнями, обижали. И никто не мог посочувствовать, никто не проявил сострадания. Можно подумать, что из-за такого отношения к себе он не любил людей, но это не так. Юшка был особенным человеком. В то время, когда сочувствие и сострадание должно было быть направлено в его сторону, он сам проявлял эти чувства к обижающим его людям. Он думал, что так они проявляют любовь, любя его. На сочувствие и сострадание такие люди, как Юшка, люди, которые прислушиваются к сердцу и душе. С такими качествами люди становятся намного добрее. Другие же, лишенные этих качеств люди, не изменяются, а становятся только злее. Таким людям тяжело в жизни. Когда к ним проявляют сострадание и сочувствие, они понимают, что человек, проявивший эти чувства, прав, и от этого становится ещё больнее на душе. Каждый должен обладать сочувствием и состраданием, как Юшка.
Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою.
Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?
Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу.
Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво.
На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.
