Якось Будда гуляв берегом озера Лотосів. Будда зупинився і став вдивлятися між листя вниз, де було пекло. Він звернув увагу на чоловіка на ім'я Кандата, що разом з усім грішниками мучився в пеклі. Жахливий був чоловік, багато життів забрав, хат попалив, наробив багато злочинів. Добро зробив лише один раз, коли прогулюючись лісом побачив маленького павука, якого спочатку хотів придавити але потім помилував. Зглянувся Будда над грішником, вирішив віддячити йому за добро, подарувати нагоду вибратись із пекла, та пустив між листя нитку-павутинку. Кандата побачив її, і подумавши що вона приведе до Раю почав по ній лізти вгору. Вже добре вилізши и кинувши оком вниз, побачив він як натовпи грішників намагаються лізти слідом. Павутина здавалась тоненькою, і ледве витримувала одного чоловіка. Тоді він крикнув униз: 'Гей, грішники! Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!" Тої ж миті нитка обірвалась десь вгорі, і всі, разом із Кандатою, швидко зникли в темряві.
Будда від самого початку гав за картиною, а як Кандата упав, обличчя його посмутніло і він рушив далі. Мабуть жалюгідним здався йому той чоловік, раз хотів тільки сам вибратись з пекла, але вже поплатився.
