"Любити все прекрасне і земне і, говорити правду..." — так, роздумуючи про громадянське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко. Й справді, його чесне і щире слово несло людям художню правду про людину і світ, тому й тривожать душу його вірші.
Витоки творчості В. Симоненка — у фольклорі, у творчості Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки.
Як талановитий і принциповий поет, В. Симоненко мав власний погляд на речі, своє розуміння сутності людини на противагу загальноприйнятому в радянські часи погляду на людину як на гвинтик у "загальнопролетарському механізмі". Свої роздуми він виклав у поезії "Ти знаєш, що ти — людина", в якій змушує читача замислитися над цим складним питанням:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
В.Симоненко наголошує на унікальності кожної особистості, її неповторності. Окрім того, поет роздумує над швидкоплинністю людського життя.
Наприклад, вірш "Перехожий" присвячено відомій поетесі Ліні Костенко. Хоча, на мою думку, він стосується усіх, хто вносить щось нове у це життя. В образі перехожого проглядає особистість самого автора. Безумовно, таких не люблять, адже вони виділяються з натовпу "сірих" особистостей.
Отже, людина в поезії В. Симоненка сповнена гідності, порядності, відповідальності за все, що відбувається довкола. Поет намагався переконати у цьому своїх сучасників. Та його думки і прагнення є актуальними й у наші дні.
— Із Ребеккою якось так вийшло… — Мілош затнувся. — Точніше не вийшло, — уточнила Буба. — Так, справді. Сам не розумію, чому. Не знаю, що я зробив не так, — поскаржився хлопець. — А ти й не зробив…
Люди вигадили собак, щоб попри проблеми ніхто не сумнівався, що повернувся до себе додому
Слова, немов сніжинки, — думала Буба. — Коли торкаються нашої шкіри, можуть викликати радість або відчуття холоду. А потім зникають. Мовчанка краща, ніж слова, бо звільняє місце для думок. Мовчання…
На щастя, трапляється нагода зрозуміти, що ми занадто узалежнені від інших. Чіпляємось, наче реп'яхи, до абсолютно безнадійних людей, зате не помічаємо поруч класних товаришів
