Поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" є одним із перших зразків героїчного епосу. Написані на основі міфів троянського циклу, твори рапсода створювали грандіозну, яскраву картину життя давніх греків, людських чвар й інтриг богів, які призвели до падіння Трої. У сюжеті поем "Іліада" та "Одіссея" відобразилася тема боротьби за свій рід, плем'я, державу, небезпечні мандри у пошуках дороги додому. Описуючи конкретні події Троянської війни, поет створює живу картину життя Давньої Греції.
Героїчний епос Гомера давно став одним із найважливіших джерел вивчення грецької цивілізації. В яскравих військових сценах відтворюються і загальна панорама бою, і почуття його учасників. Характерною рисою поетики "Іліади" є значна роль богів у земних справах: вони втручаються у хід бою, допомагають одним і перешкоджають іншим. Показовою є рада богів на Олімпі під час бою, що характеризує особливості релігійних уявлень давніх греків,
Чільне місце у творі займає опис щита, який виготовив Гефест на прохання матері Ахілла Фетіди. Це художнє свідчення про побут і працю, звичаї, стосунки, конфлікти й розваги давніх греків. Щит вражає розкішшю прикрас та різноманітністю зображених на ньому картин: "Приготував він насамперед щит — міцний і великий. Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний. Ясно блискучий, та ззаду посріблений ремінь приладив, Щит той з п'ятьох був шарів шкіряних, а поверх він багато Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко". Описуючи сцени мирного життя автор наче милується працею женців на полях, "де буяє високе колосся", виноградниками, де збирають, "наче мед, виногроно солодке", містами, де вирує життя, "пісні скрізь лунають весільні", юнаками, що "у танку молодечім кружляють". Одна із сцен розповідає, як вершиться суд, коли сталося лихо. Яскраві епізоди суспільних стосунків, побуту, праці дають уявлення про життя, звичаї, інтереси давніх греків.
При объективном рассмотрении деятельности А.И. Солженицына в 1960-е годы с неизбежностью приходится в первую очередь учитывать ее полускрытый от общества, большей частью строго законспирированый характер. Это приводило к крайне разноречивым оценкам личности писателя среди современников, к искаженному восприятию смысла его реальных политических устремлений даже со стороны достаточно часто общавшихся с ним людей (в чем мы могли убедиться на примере А. Твардовского). Непривычность, экстраординарность подобного образа поведения писателя на фоне норм, принятых в советском обществе, долгое время держала в заблуждении и власть, которая в результате столкнулась с чрезвычайно серьезными проблемами. Во многом обманутыми чувствовали себя и читатели первых произведений Солженицына, получившие впоследствии возможность убедиться, что писатель вел двойную игру не только с государством, но и с ними.
Очевидно, что одним из главных секретов успеха Солженицына на первом этапе его деятельности (до 1965 г.) являлось то, что он сумел не только «возвыситься» над этими общественными нормами, но и позволял себе манипулировать ими и извлекать из этого максимальную выгоду. Как известно, писатель первоначально избрал в своем поведении тактику строгого соблюдения внешней лояльности:
«Никогда не выделяться ни на плечо в сторону бунта, борьбы, быть образцовым советским гражданином»
