Маршалл "я умею прыгать по лужам" чему учит эта повесть?

я вважаю що у медуз

Объяснение:

Майже всі ссавці мають чудово розвинений нюх. Лише в окремих видів зір та слух розвинені краще, ніж нюх. Наприклад, літаючи, кажан покладається на свій дужк чутливий слух - адже він користується звуколокацією. Але маючи тонкий слух, кажани також реагують і на запахи. Запахи добре поширюються у воді, але ссавці, що живуть у воді, під час занурення закривають носові отвори і не можуть дихати. У китів і дельфінів органи нюху відсутні, і в їхньому головному мозку немає нюхових центрів. Тюлені відчувають запахи тільки на суші, втрачаючи цю здатність у воді.

Більшість ссавців мають дуже добре розвинені органи нюху. Молекули летючих пахучих речовин зазвичай вільно циркулюють у повітрі, їх увсебіч розносить вітер. Тварина, принюхуючись, стоїть на одному місці доти, доки разом з повітрям до її носової порожнини не потрапить хоча б декілька таких молекул, надаючи потрібну їй інформацію. Найважливішою частиною органу нюху є слизова оболонка носової порожнини, яка вловлює і реєструє пахучі речовини. Звідти нерви передають інформацію до центрів нюху головного мозку. Головний мозок її аналізує, тобто визначає, шо означаєтой чи інший запах. Чим більшу поверхню носової порожнини займає слизиста оболонка, тим чутливішим є нюх. У людини вона займає 4 см , у кішки - 14 см2, а у собаки - 150 см2. У багатьох ссавців є додатковий орган нюху, який, за іменем його відкривача, називають Якобсоновим. Це - горбиста слизова порожнина в піднебінні. Такий орган має більшість ящірок та змій (саме в нього змії переносять язиком повітря). Плазуни і земноводні з його до сприймають запах їжі. У копитних тварин Якобсонів орган служить для сприйняття статевих феромонів. Саме він спонукає жеребця виявляти знаки уваги готовій до спаровування самці.Для людини запахи не є життєво важливим джерелом інформації, оскільки вона більше опирається на зір і слух, але для більшості ссавців запахи несуть дуже важливі відомості. Запахи відіграють особливо велику роль у спілкуванні матері й дитинчат. Наприклад, досвідчені вівцеводи знають, що треба зробити для того, щоб вівця, у якої померло ягня, прийняла нового сосунка: його необхідно прикрити зверху шкурою загиблого дитинчати -тільки тоді вівця почне його годувати і піклуватиметься, як своїм. Всі тварини залишають „повідомлення" у вигляді запахів. Так, великі хижаки родини котячих залишають пахучі мітки - виділення спеціальних залоз, що знаходяться на морді. Обнюхуючи залишені мітки, тварини отримують всю необхідну інформацію про їхнього власника. Якщо мітки пахнуть слабо, прибулець сміливо може продовжувати шлях по чужих володіннях, а якщо запах зовсім свіжий, йому краще зійти з дороги, щоб уникнути зіткнення з господарем території. Домінуючий самець кролика позначає калом усю територію, а секретом розташованої під підборіддям залози натирає свою партнерку і дитинчат. Так він позначає ділянку, шо належить йому, і затверджується в групі. Кал видри має дуже різкий запах. Усі куничні мають розвинені анальні залози, виділення яких використовують не тільки для позначення території, але і як засіб самозахисту.

«Дорогу осилит идущий», - сказал когда-то какой-то мудрец. На первый взгляд, это обычная, банальная фраза для тех, кто находится в пути, жизненном или духовном. Попробуем вдуматься в эту фразу. Вдумавшись, заметим, что смысл этой фразы намного шире и глубже, чем мы увидели в первый раз. А ведь и вправду, жизненную дорогу осилит уверенный, целеустремленный и упорный человек. Любое дело можно довести до логического конца, если прикладывать к нему усилия. И тогда любая дорога будет нам по плечу.Часто, находясь в дороге, мы заводим случайные знакомства и доверяем ему самые сокровенные мысли. Так случилось и с М.А.Шолоховым, когда ему встретился на пути Андрей Соколов. При знакомстве Андрей рассказал писателю о своей жизни и судьбе. Так родилась замечательная повесть «Судьба человека».Главным героем этой повести является обычный русский человек с самой обычной судьбой. До начала войны он работал на заводе женился, обзавелся детьми и жил, как самый обычный человек, но война расставила все по – своему.Андрей Соколов вместе со своим старшим сыном добровольно уходят на фронт. Сильно повоевать ему не пришлось, т.к. он попадает в плен. Находясь в плену, Андрей ведет себя очень мужественно и храбро. Эпизод допроса Андрея Соколова – один из самых моих любимых эпизодов. Герой, не закусывая, пьет 3 стакана водки за свою погибель и победу советской армии! Вызывает уважение и эпизод в тюремной камере. Даже там он ведет себя как Человек с большой буквы – делится куском сала и хлеба со всеми сокамерниками. Этот поступок является ярким примером проявления взаимо и поддержки в тяжелый период. После побега из плена, Андрей попадает к нашим, а после госпиталя он едет навестить свою семью. Горе, отчаянье, ужас охватывают его, когда он на месте своего дома видит воронку. Жена с двумя сыновьями погибли…Кульминацией повести, по-моему, является эпизод встречи Андрея с мальчиком Ванюшей, которого он решает усыновить. Это мой самый любимый момент в повести! До глубины души потрясают слова Вани: «Папка! Родненький! Я знал, что ты меня найдешь!» - это мой самый любимый момент в этом произведении! Ваня вернул к жизни Соколова, а Соколов дал шанс на жизнь Ване.Прочитав это произведение, я задумался о главном герое, о его нелегкой судьбе, и мне захотелось перенять его лучшие черты. Действительно, с таким характером, как у него, можно осилить любую дорогу. Наша жизнь – это большая, неизведанная и сложная дорога, которую предстоит нам пройти. Сейчас мы – выпускники 11 класса. Через полгода мы закончим школу, разлетимся в разные стороны и выберем каждый свою дорогу. И только от нас будет зависеть, как мы пойдем по своему пути.