Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.). Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Объяснение:
ОЧЕНЬ КРАТКОЛошадь спрашивает у человека: правда ли, что когда-то их племени жилось легко и привольно. Человек не может признаться лошади, что это правда, и теряет её дружбу и доверие.
Рассказчик любит лошадей, которым живётся очень нелегко: конюх за ними плохо ухаживает, забывает кормить и поить, к тому же их донимает гнус. Когда может, он заходит к ним и старается их подкармливать. В одно из таких посещений повествователь замечает, что Рыжуха плачет. Из рассказа лошади он узнаёт, что у лошадей был спор о лошадиной жизни.
Рыжуха услышала песню о тех временах, когда лошадям жилось хорошо. Песни эти пела ей старая кобыла, которая услышала их от своей матери, а та от своей. Когда Рыжуха слушала эти песни, ей было легче работать, она забывала про жару и другие трудности лошадиной жизни. Выйдя на луг, молодая лошадь начала петь песни старой кобылы своим товарищам. Но другие лошади подняли Рыжуху на смех, они говорили, что это всё враньё не травить душу.
Лошадь спрашивает у человека, правда ли то, что говорится в песне. Рассказчик не может выдержать взгляда Рыжухи. Он знает, что это всё правда, но не может сказать об этом своей четвероногой подруге. Человек уходит. Только потом он понимает, что совершил непоправимую ошибку, и что у него больше никогда не будет такой искренности и доверия в отношении с Рыжухой.
