Спершу, розглянемо нещасного рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх рицарських фантазій та поривів до З одного боку Дон Кіхот заслуговує на співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу, так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі...
"Илья Ильич Обломов- человек лет тридцати двух-трëх от роду, среднего роста, приятной наружности, с темно-серый глазами, но с отсутствием всякой определенной идеи, всякой сосредоточенности". Он всë время ходит в своëм любимом халате, потому что любит простор и приволье.
Основой жизни Обломова было лежание. Это было ни необходимостью, ни недомоганием, а его нормальным состоянием.
Комната, в которой он лежал казалась чистой. Там была дорогая мебель, шелковые занавески, ковры, картины и множество других красивых мелочей
