У «Пригодах Олівера Твіста» Діккенс чи не вперше в англійській літературі позбавив злочинний світ будь-якої романтики. Тим і відрізнялася його інтерпретація від популярних на той час пригодницьких «ньюгейтських» романів (Ньюгейт – знаменита лондонська в’язниця) та історій про благородних розбійників, якими зображували їх деякі письменники (наприклад, е. Булвер-Літтон). У передмові до третього видання роману Діккенс писав, що свідомо відмовився від баских коней, які мчать вересовою рівниною під місячним сяйвом, від змалювання смачних трапез у затишній печері та від інших аксесуарів роману «великої дороги»: «Холодні, сірі, нічні лондонські вулиці, де не знайдеш притулку, брудні, смердючі лігва, де живуть усі пороки; кубла голоду й хвороб; жалюгідне лахміття, яке ось-ось розсиплеться,- що в цьому привабливого?»
Объяснение:
