Дія повісті починається з того, що професор Преображенський наважується провести експеримент по пересадці гіпофіза і сім’яних залоз людини бродячому собаці. Операція дає дивовижний результат – пес починає поступово перетворюватися на людину. Причому, з часом, він все більше і більше нагадує свого «донора» – злодія і п’яницю Клима Чугункина. Так бездомний пес Шарик стає Поліграфом Поліграфовичем Шариковим. Професор Преображенський і його помічник доктор Борменталь намагаються прищепити Шарикову хороші манери і виховати його, але всі їхні зусилля виявляються марними. Їх підопічний отримує документи і вимагає прописку, постійно приходить п’яним, пристає до прислуги; він починає працювати у відділі по вилову бродячих тварин, приводить додому жінку і пише на професора доніс. Шариков буквально руйнує життя професора, а також губить його віру в можливість перевиховання.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/sobache-sertse-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Помню долгий зимний вечер
Центральной темой произведения являются светлые воспоминания детства. Оно посвящено отчему дому, любящей матери, беззаботному детству, из воспоминаний о котором можно впоследствии черпать силы и энергию преодолевать все жизненные невзгоды.
Эпитеты – «тихий», «невнятный», «полдневный летний».
Метафоры – «невнятный шум берез», «золотые волны ржи», «шепот ветра».
Олицетворения – «буря плачет», «воет вьюга», «ходят волны».
Дон-Аминадо
Стихотворение рассказывает о любви к Родине. Россия – вот кому посвящено это произведение, несмотря на то, что оно рассказывает и о множестве прекрасных городов в Европе. Показывая многообразие и красоту мира, которые он очень ценит, автор все же показывает контраст между ними и Родиной. Запахи всех городов, которые он посетил – это часть прекрасных воспоминаний, но запах русского снега – это запах недостижимого дома, к сожалению, почти позабытый.
Эпитеты – “старый Лондон”, “ослепительный Неаполь”, “тухлая рыба”, “знаменитый добрый сыр”, “прекрасная чайная роза”, “вечные запахи”, “поздний вечер”, “бренная жизнь”, “русский запах снега”.
Нет метафор
Поэты помнят то, что сохранилось в их памяти и воспроизведят это в стихах.
Они рассказывают о своем детстве, о своей родине, о своем доме.
Объяснение:
