Кожен народ відрізняється один від одного своєю мовою, своєю культурою життя і ще багато чим. Але в одному вони єдині. У кожної країни є своя пісня, щира і яскрава, а головне - дуже рідна для свого народу.
Кожен народ втілює в пісні свої мрії і бажання, красу і фарби рідного краю. Оспівує в ній свій народ, свою історію. Красу будь-якої народної пісні важко висловити. Її треба тільки почути. Адже в кожну пісню народ вкладає найдорожче і найцінніше що у нього є - свою душу і своє слово.
Прослухавши народні пісні можна зробити висновки про людей, які живуть в тій чи іншій країні. У цих піснях використовують не тільки красиві слова, які здатні захоплювати, а й весь сенс життя свого народу.
Більш того, багато країн дуже співучі, слухаючи народні пісні яких, захоплює не тільки дух, але слух кожної людини.
Навіть у віршах відомих поетів не вистачає тієї краси, яка присутня в пісні. Не одна пісня сучасності не може зрівнятися з народною піснею. Адже колись, в давнину, люди об'єднувалися в великі колективи і складали вірші, на які згодом клали музику і в результаті отримували справжній шедевр, який визнають на даний момент.
Завдяки пісні можна виразити свої щирі почуття, своє бачення і свої прагнення. Народна пісня показує наскільки люди люблять свою країну і готові заради її благополуччя і процвітання.
Пісня - є колиска кожного народу. Вона здатна зцілювати і надавати натхнення та наснаги. Вона дозволяє відчути впевненість в завтрашньому дні.
У роки, коли відбувалися страшні війни, люди йшли з піснею в бій і з піснею поверталися з нього.
У народній пісні люди переживають свої найбільші страхи, найщиріші почуття, найбільшу любов до свого рідного краю і до людей, які живуть разом з ними в найріднішої і найяснішої країні.
Народна пісня і справді є душею кожного народу. Вона загартовує і наділяє силою кожного жителя своєї країни.
В.Карасёва. "Оля пришла в детский садик".
Не пойду в детсад, — сказала Оля. — Оленька, деточка, мне нужно идти на работу, — просила её мама. — Если я не буду работать, у нас не будет денег, а если не будет денег, нам нечего будет есть. Но Оля вертела головой и продолжала капризничать. С кухни прибежал кот Мурзик, прыгнул к Оле на колени и сказал: «Мяу, хочу вкусного молока и рыбку». — Гав-гав, — раздался звонкий лай пуделя Артемона. -вечно этот кот выпрашивает еду, я, может, тоже хочу вкусную косточку, но жду, когда меня покормят. — Ну, вот и животным нужна еда, — сказала мама. — И черепашка ждёт сочную капусту. Оля посмотрела на животных и задумалась. — Не так уж и плохо в детском саду: на Новый год подарки дарили, и дед мороз приходил, построили большую горку с ребятами и катались. Скоро 8 марта, и Анна Вячеславовна говорила, что будет утренник. Придут мамы и бабушки, а мы будем с ребятами петь, и танцевать, и читать стихи, будем дарить открытки, которые сами смастерили, и мама купит мне платье и красивый бант. Мама вышла в прихожую. Оля, одетая в шубку и сапожки, ждала маму. — Идём в детский сад, — сказала она маме. — Я пошутила. С тех пор Оля всегда ходила в детсад и не капризничала. Там было всегда весело и много друзей, а когда возвращалась домой, её радостно встречали кот, пес и черепашка. У них всегда была еда. А Оле мама к утреннику купила очень красивое платье и бант.
