«Міщанин-шляхтич» — цікава, легка, смішна і в той же час відверто сатирична п’єса відомого світового комедіанта Мольєра. У ряді своїх творів Жан-Батист висміює одне з характерних явищ суспільного життя того часу: прагнення буржуазії до дворянських титулів, привілеїв, манер. І саме в п’єсі «Міщанин шляхтич» автор якнайширше розкрив і виклав цю тему, що й стало першопричиною неймовірної популярності даного твору, який не втрачає своїх прихильників ще і в наш час. Але цей твір не зовсім простий, адже сміх читача ґрунтується на різних вадах і недоліках тогочасного суспільства. Тому потрібно задуматись: над чим сміється Мольєр, і що він висміює.
Мабуть, основною причиною для сміху є прагнення головного героя, пана Журдена, потрапити до дворянських лав. І саме це бажання обумовлює його дивну, безглузду поведінку. Для того, щоб бути хоч трохи схожим на «справжніх панів», Журден вдається до необдуманих і комічних вчинків. Спочатку він наймає вчителів, які його навіть не збираються чомусь навчати, а просто безсоромно лізуть до нього в гаманець. Вчитель музики відверто заявляє: «Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!» — тобто перед цими людьми стоїть лише одна мета: вторгувати більше грошей для себе. Вражає те, що ці, так звані «вчителі», зовсім некомпетентні у своїй справі, адже урок філософії, наприклад, закінчується редагуванням любовної записки, а не вивченням законів логіки, естетики чи фізики. Але нашого пана це не дивує, він отримує задоволення вже від того, що починає розрізняти поезію і прозу. Наступним, не менш комічним вчинком є замовлення нового «аристократичного» костюму, який викликає лише сміх у його родини, та Журдена це зовсім не турбує, він впевнений, що в такому одязі він стає на крок ближчим до своєї омріяної мети. Для того, щоб повністю викрити дрібнобуржуазні звичаї, Мольєр ще більше насичує й ускладнює основний сюжет: Журден, у всьому перейнявши звички дворян, вирішує, за прикладом придворних, доглядати за справжньою маркізою Доріменою. Це не виходить у нього без до Доранта, який, як і кожен інший з оточення панича, у такий б намагається лише спустошити його кишеню. Кульмінацією твору є відмова Журдена в одруженні своєї доньки з хлопцем недворянського роду. Але молоді знаходять із цього вихід, коханий Люсіль придумує легенду про Журденового батька-дворянина й посвячує його у хоч і міфічного, але шляхтича.
Отже, автор у цій п’єсі сміється з найбезглуздішого людського бажання: видавати себе не за того, ким ти є насправді і, звичайно, з методів та процесу досягнення цієї нерозумної мети.
1)Потому что Пришвин называл так метафорически-поэтично русские болота, из-за огромных залежей торфа в них. Веками, тысячелетиями накапливалась в них органика и в виде торфа отлагалась на дне. А любая органика - это великолепное естественное топливо (не столь экологически вредное, как уголь и нефть), а также удобрение! Растения растут перерабатывая на органику солнечное излучение (процесс фотосинтеза), таким образом торф - это "консервированное" солнечное излучение. Всё логично.
И зря, кстати, в новом веке отказались от использования торфа. Ибо торф - это ВОЗНОБНОВЛЯМЫЙ ресурс, а природный газ - конечный. Ибо торф образуется в десятки раз быстрее, нежели природный газ.
2)И.А. Бунин в своем рассказе "Кукушка" показывает нам жизнь старого отставного солдата ,которого прозвали Кукушкой. Автор подчеркивает в его образе некую беспечность , никчемность все его жизни, нищенское существование.Кукушка привык к тяжелой жизни, к ударам судьбы и принимает их уже спокойно. Вся его жизнь-сплошная череда неприятностей, тревог, забот и проблем. Автор называет его обездоленным, не удельным, не при к жизни и на самом деле, его ведь никто ничему не обучал, "но от кого ему было научиться разуму" , "он был не „серьезный", не „хозяйственный" человек".Мужики называют его лодырем, несуразным, с дурью в голове. Он к этому уже привык и не обращал внимания на злые фразы. Самое начало произведения говорит о многом: "Он был приемыш, за что его и прозвали Кукушкой. В детстве он стерег скотину в качестве подпаска, в юности — в качестве пастуха и, значит, каждый год проводил месяцев по шести вдали от людей. Потом его взяли в солдаты". Все отзывались о нем плохо.Жена от него ушла, работы ему не давали, а если и давали, то быстро понимали,что он непригоден для нее и увольняли. Он любил выпить, был раздражителен и по жизни непутевый. Хотел настоящей жизни нормального человека, но не смог ее прожить, его характер и негативные качества все портили. Умом он не блистал, знаний у него было мало. Был ни к чему не при Когда постарел,стал думать о лучшей жизни. Мечтать о хорошем приюте и спокойствии. Но когда подвернулся ему такой случай, не смог воспользоваться им в полную меру, опять делал ошибки, допускал промахи и недочеты в работе. Но долго раздумывать о своей судьбе он не любил, жил как бы одним днем, есть место, где поспать и хорошо. Это и подчеркивает автор в его образе, показывая своему читателю характер этого человека, его суть, его внутренний мир и отношение к жизни.
3)Митраша оказался в большой беде, потому что в лесу отказался слушаться старшую сестру Настю и пошёл неизвестной тропинкой в поисках елани, про которую ему говорил отец. Сбившись с тропинки, Митраша попал в болото, которое стало его затягивать. Поначалу он старался вылезти, но вместо этого погружался в болотную жижу ещё глубже. Митраша понял, что самому ему не но на своё счастье увидел собаку Травку, которую подманил к себе. Затем он ухватился за её задние лапы, и собака его вытащила что только это
