1.Какие картины возникают в вашем воображении при чтении стихотворения? 2. Нарисуйте ночной пейзаж описаны в начале стихотворения.
3. А каким предстаёт подводный мир в песни русалки?
Русалка
Русалка плыла по реке голубой,
Озаряема полной луной;
И старалась она доплеснуть до луны
Серебристую пену волны.

И шумя и крутясь, колебала река
Отраженные в ней облака;
И пела русалка — и звук ее слов
Долетал до крутых берегов.

И пела русалка: «На дне у меня
Играет мерцание дня;
Там рыбок златые гуляют стада;
Там хрустальные есть города;

И там на подушке из ярких песков
Под тенью густых тростников
Спит витязь, добыча ревнивой волны,
Спит витязь чужой стороны.

Расчесывать кольца шелковых кудрей
Мы любим во мраке ночей,
И в чело и в уста мы в полуденный час
Целовали красавца не раз.

Но к страстным лобзаньям, не зная зачем,
Остается он хладен и нем;
Он спит — и, склонившись на перси ко мне,
Он не дышит, не шепчет во сне!»

Так пела русалка над синей рекой,
Полна непонятной тоской;
И, шумно катясь, колебала река
Отраженные в ней облака.
​

Объяснение:

У всіх віршах ("Квіти зла") протиставлялися Добро і Зло. Бодлерівське добро- це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом, жага, що могла бути задоволена лише тілесними засобами, які мали позаморальну природу. Два протилежні полюси - Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - почали перетворюватись одне на одне. Сатана виступив як утілений голос плоті, але цей голос був тугою за неможливим, що у свою чергу, могло знайти хоча б якесь задоволення лише за до матеріального. Тому бодлерівський Сатана - не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог - земний Сатана. Ці дві "безодні" притягували і водночас відштовхували поета, і він завмирав між ними, зачарований і обійнятий жахом.

Объяснение:

У всіх віршах ("Квіти зла") протиставлялися Добро і Зло. Бодлерівське добро- це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом, жага, що могла бути задоволена лише тілесними засобами, які мали позаморальну природу. Два протилежні полюси - Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - почали перетворюватись одне на одне. Сатана виступив як утілений голос плоті, але цей голос був тугою за неможливим, що у свою чергу, могло знайти хоча б якесь задоволення лише за до матеріального. Тому бодлерівський Сатана - не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог - земний Сатана. Ці дві "безодні" притягували і водночас відштовхували поета, і він завмирав між ними, зачарований і обійнятий жахом.