Ивана Васильевича IV не зря прозвали Грозным. Этот человек не знал пощады ни к друзьям, ни к врагам. Единственно близкими ему были опричники. Царь укреплял свою власть силой, страхом и беспощадностью. Лермонтов в своей поэме "приоткрыл" нам часть характера этого жестокого человека. Даже понимая правоту купца Калашникова, самодержец велит казнить победителя поединка. И все потому, что купец не разоткровенничался, не просил о пощаде, а главное - убил любимого опричника Ивана Грозного. По-мнению царя, Степан пошел против царской воли. Перепады настроения Ивана Васильевича от веселости до гнева говорят о неуравновешенной психике, безнаказанности, не умению и не желанию контролировать свои эмоции.
Відповідь:
«Маленька людина» - тип літературного героя, який виник в російській літературі з появою реалізму, тобто в 20-30 роках XIX століття.
Тема «маленької людини» є однією з наскрізних тем російської літератури, до якої постійно зверталися письменники 19 століття. Першим її торкнувся А.С.Пушкин. Продовжувачами цієї теми стали Н.В.Гоголь, Ф. М. Достоєвський, А.П. Чехов і багато інших.
З темою "маленької людини" в російській літературі пов'язані найкращі гуманістичні традиції. Письменники пропонують людям задуматися про те, що кожна людина має право на щастя, на власний погляд на життя.
Пояснення:
