Как раскрывается в новелле П.Мериме Маттео Фальконе проблема чести и предательства

Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,

піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.

Я видел в темноте,  как филин охотится за маленькой и беззаботной мышкой, которая и не о чем и не подозревала. Мне стало ее жалко и я решил ей я аккуратно ее взял на руки понес домой, а филин остался без ужина. Когда я ее принес, мама завизжала от ужаса и начала задавать мне куча вопросов, зачем я принес грызуна домой, итак проблем много, а ты еще больше их создаешь. Но я слушая и терпя пошел в свою комнату, со своим новым другом. Я взял старую банку, нарвал бумаги, поместил мышонка туда, ему наверно было страшно, ведь он не понимал что происходит. Но дома ему будет намного безопасней. Я набрал немного купы, хлеба и капусты для мышонка на кухне и тайно все это пронес, чтобы мама не увидела. На следующий день я отпустил мышонка на волю к своей семье, а чтобы ему было безопасней я смастерил ему норку. " надеюсь что с ним все будет хорошо"- с этими словами я пошел домой. Больше я мышонка не видел.