Краще пізно, ніж ніколи.
Я лінивий. Але амбітний. Я б сказав, що в сумі це дає, яку не яку, але прагматичність. Саме тому, щоб прорецензувати твір, він має мене неабияк вразити.
Я не читаю коротенькі твори. Навіть якщо він вже має сторінок 200, то щоб зацікавити мене, твір має бути написаний як частина епопеї або належати перу вибраних авторів. І таких авторів мінімум двоє. Мені дуже шкода, що сімейство Дяченків (для тих хто не знає, то це Марина та Сергій) змінили свою прописку. Це до речі споріднює їх з іншим моїм улюбленим автором Айзеком Азімовим, який в юному віці емігрував з батьками до США з Білорусії. І саме про твір цього видатного популяризатора науки піде мова.
Всі ми в школі хотіли, щоб знання нам самі якоюсь чудодійною машиною вкарбовувалися в голову.
