1. 1) Просвітництво - це широка ідейна течія яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині 17 - 18 століття. Представники цієї течії : вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів , продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.
Принципи просвітництва : прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності.
2) Соціально-економічні перетворення доби Просвітництва вплинули на духовний світ людей. Змінили їхні духовні запити та ідеали. Велике значення мало втілення нових суспільних ідей в літературі. Українське просвітництво виникало на основі гуманізму і Реформації попередньої культурної епохи, поступово виявляючи свої специфічні риси, серед яких - розмежування сфер впливу філософії та релігії, відхід від спекулятивного осмислення природи тощо. Одна із провідних ідей вітчизняного просвітництва – взаємозалежність суспільного прогресу і поширення освіти, пізніше яскраво виявилася ідея цінності людини, прагнення підняти самосвідомість і самоутвердження особистості.
3) Ода "До радості" з 1993 року гімн Європейського Союзу. Розкриває ідеї миру, взаєморозуміння, справедливості, любові до природи.
4) Твір "Мандри Гулівера" був створений як б висміяти Англійську владу, безглузді війни та державні суперечки.
2. 1) В добу просвітництва у літературі відбувався пошук нових сфер в відображення, який утвердив арсенал інших засобів, вбираючи фантастику , що мала донести до читача певну суспільно значущу ідею.
Такі твори почали з'являтися в Англії, Німеччині, (Франції) адже в цих країнах відчувався натиск влади на життя ,благополуччя народу, зміни були необхідні.
2) Композиція - це побудова художнього твору яка обумовлена його змістом, призначенням.
«Мандри Гулівера» - філософський сатирично спрямований роман Дж. Свіфта, разом з тим твір має яскраво виражені риси роману-подорожі пригодницького характеру. Ідейний задум написання свого твору сам автор визначив так : ”Головною метою кожного мандрівника має бути виховання розуму та доброчесності своїх співвітчизників за до добрих і поганих прикладів із життя чужих країн„ .
3) Ода - ліричний віршований твір , прославляє природні явища, історичних осіб, події.
4) Роман ж«Мандри Гулівера " це пародія на англійську владу, має у собі різні засоби комічного.
Іронія - глузування над чимось, в даному випадку над монархією.
Сатири - критика чогось, когось, засудження дій вчинків.
5) В оді "до радості" є символи природи що характеризує єдність народу як усього живого
Настрій ліричного героя "Травневої пісні" радісний, піднесений.
В русской классической литературе существуют два произведения с одинаковым названием - это повести «Детство», написанные Л. Толстым и, позже, М. Горьким. Оба произведения автобиографичны – в них писатели рассказывают о своем детстве, окружавших их людях, тех условиях, в которых они воспитывались.
Почему Толстой и Горький решили обратиться именно к этой поре своей жизни? Что они хотели сказать читателю? Думаю, оба писателя считали детство одним из самых важных этапов в жизни человека, когда он познает окружающий мир, учится любить и ненавидеть, решает, что лучше – добро или зло. В детстве, по мнению Толстого и Горького, закладывается характер ребенка, поэтому так важно, чтобы это время было счастливым.
Именно о счастливом детстве рассказывает нам в своей повести Толстой. Мы видим, что главного героя Николеньку окружают любящие его люди – маменька, гувернер Карл Иванович, няня, отец, братья и сестры, бабушка. Все они заботятся о мальчике, стремятся сделать все, чтобы он был счастлив.
Конечно, в жизни Николеньки случаются и огорчения, неудачи, разочарования. Однако из них он делает правильные выводы. Это и мысль о том, что не нужно обижать тех, кто тебя любит (вспомним эпизод с Карлом Ивановичем) или кто слабее тебя (эпизод с Иленькой Грапом). Это и мысль, что ценность человека измеряется его душевными качествами, а не социальным положением (эпизод с няней Натальей Савишной). Это и горькое открытие, что близкие люди не всегда будут с тобой, что они смертны (смерть горячо любимой маменьки) и так далее.
С совершенно иным детством мы сталкиваемся в повести Горького. Ее герою Алеше не так повезло, как Николеньке. После смерти отца Алеша попал в семью деда, где царили суровые нравы. Здесь никто не заботился о детях, не дарил им любовь и ласку, как в семье Николеньки. Каждый из Кашириных жил сам по себе, считая врагами даже членов своей семьи. Поэтому в доме деда часто случались скандалы, ссоры, драки.
Конечно, такая обстановка угнетала маленького героя. Жить в доме деда ему было бы совсем невыносимо, если бы не бабушка, которая стала для Алеши «лучом света». Только она дарила внуку так необходимую ему любовь, ласку, заботу. Без них, я думаю, Алеша превратился бы в озлобленного или пропащего человека, как многие вокруг него. А этот герой нашел в себе силы остаться добрым, справедливым, милосердным. И в этом он похож на Николеньку Иртеньева, который тоже всегда стремился к добру и справедливости.
Таким образом, повести «Детство», написанные Толстым и Горьким, - это не только образцы «высокой» литературы. Это еще и ценные психологические документы, которые раскрывают внутренний мир ребенка, достоверно и ярко передают его переживания, показывают, что влияет на формирование характера маленького человека.
Толстого и Горького с полной уверенностью можно назвать писателями-гуманистами, ведь они в своем произведении призывают к гуманному отношению к детям, к проявлению внимания, заботы, любви. Именно поэтому, как мне кажется, их повести «Детство» стоят в ряду лучших произведений отечественной и мировой литературы.
