24 травня 1912 – народився у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. 1921 – йде до початкової школи, відразу до 2 класу 1928 – оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів 1933 – закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту 1933-1939 – вчителював у селах Київщини. 1939 – мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. 1941 – перша збірка поезій «Добрий ранок» під редакцією А. Малишка. 1942 – збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» 1943 — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського. З 1944 – працює у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». 1951 – «Великі перелоги» (1951) (ці 2 розповіді були обєднані воб’ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР) 1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня; п’єса «Золота метелиця» 1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.; 1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»; 1969р. — роман «Дума про тебе». 1979 – «Чотири броди» останній роман Стельмаха, отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка у 1980р.) 1972 – удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.
27 вересня 1983 – помер, похований на Байковому кладовищі.
7 лютого 1812 – народився в Лендпорте – центральному районі міста Портсмут (Англія), його батько був чиновником. З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Але через фінансові неприємності, його батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу. 1824-1826 – навчається у приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус». 1827 – вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору. 1828 – влаштувався вільним репортером в судову палату 1832 – працює парламентським кореспондентом. 1833 – перший нарис – «Обід на Поплар-Вок» вийшов в лондонському «Мантл Мегезін», підписаний псевдонімом «Боз». 1836 – опублікував перші розділи роману «Посмертні записки Піквікського клубу», що мали великий успіх у читачів. У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, у них було 10 дітей, але в 1868 вони розійшлися. У нього була коханка, з якою він зустрічався до самої смерті. 1837-1841 – романи: «Пригоди Олівера Твіста» (1839), «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» (1839), «Лавка старожитностей» (1840) і ін. 1842 – подорож в США, розчарування в американській демократії та американському життя. Пише про це романи «Мартін Чезлвит» (1844). 1848 – «Різдвяні повісті», романи «Домбі і син» 1850-ті рр. – написані романи «Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим» (1850), «Холодний дім» (1853), «Важкі часи» (1854) і «Крихітка Дорріт» (1857). Деякий час Діккенс працював редактором журналу «Домашнє читання», в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал «Круглий рік». 1860-і рр. – Працював над романами «Великі сподівання» (1861), «Наш спільний друг» (1865), «Таємниця Едвіда Друда» (1870, незакінчений). 9 червня 1870 – помер внаслідок інсульту.
