Из Повесть «Дорогие мои мальчишки» . Какого мастера в стране любили больше всех? На какой остров были доставлены три великих мастера, чем они стали заниматься по приказу короля?

Заранее

После изматывающей полуденной жары, солнце, наконец, клонится к горизонту, смягчая свой яркий свет и удлиняя тени. Лёгкий ветер шевелит зеленые листья, со всех сторон перекликаются птицы. Летний вечер теплый и уютный. В чистом небе ни облачка. В траве без умолка трещат кузнечики, порхают от цветка к цветку бабочки.

Утомленные жарой летнего дня вновь взбадриваются растения, ощутив дыхание приближающейся вечерней прохлады. И людям тоже дышится легче.

Опускаясь все ниже, солнце становится оранжевым, а над линией горизонта небо приобретает нежно-розовый оттенок. Закат – настоящее украшение летнего вечера. Долго, неторопливо солнце проделывает свой путь туда, где скрывается от людских глаз на ночь. Закат дарит наблюдателю целую гамму эмоций, таких же разнообразных и ярких, как и цвета, в который окрашивается мир. Не только небо расцвечивается изобилием тонов – от нежно-голубого до пылающего красного. Верхушки деревьев, крыши и оконные стекла домов также покрываются сверкающей позолотой заходящего солнца.

Чем ближе солнце к своей колыбели, тем прохладнее воздух и тише вокруг. Звуки становятся громче, голоса слышны дальше. Ярче ощущаются запахи. Затихает ветер и смолкают птицы, готовясь ко сну. Лишь неумолимые сверчки хором продолжают свой концерт. Они будут петь до глубокой ночи, которая незаметно сменяет прекрасный летний вечер…. 

Роль культури античності у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити все те, чим ми їй зобов'язані: філософія, лірика, театри, міфи, архітектура, епос, початки всіх наук, ідеали, право, бібліотеки, олімпійські ігри... Що не слово — то кожне грецького чи латинського походження, що не явище — то все родом з Еллади чи Риму.
Майже все, що оточує нас і насичує наші дні, так чи інакше, безпосередньо чи видозмінено, мало місце в добу античності, і це недивно, адже вона є колискою Європи (чого варте лише походження назви Європа!). Тільки-но навчившись говорити, ми починаємо вживати вислови, які народились за сотні років до нас і живуть досі: ахіллесова п'ята, олімпійський спокій, ієрихонські труби, танталові муки, сізіфова праця, авгієві конюшні, яблуко розбрату, спартанські умови, гігантські розміри, титанічна боротьба, гомеричний сміх... І потім, у більш дорослому віці, знайомлячись з давньогрецькими міфами, читаючи поеми Гомера, трагедії Есхіла, Софокла, Еврипіда, знаходимо в них відповіді на запитання: хто ж такий був Сізіф, що його спіткала така страшна доля; чому у царя Мідаса вуха віслюка; скільки подвигів вчинив Геракл; чому золоте яблуко із саду Гесперид спричинило таку страшну, кровопролитну війну; що саме значить фраза "Бійтесь данайців, навіть тоді, коли вони підносять подарунки!"