Загадка куполів православних храмів.
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Объяснение:
« Преступление и наказание» - психологический и социальный роман. В этом произведении Ф.М. Достоевский показывает нам внутренний мир главного героя, его среду, в которой тот находится и исследует ее взаимодействие.
Главный герой романа Родион Раскольников совершает преступление о котором вскоре сожалеет. Идея этого преступления зарождается у него в тот момент, когда он задумывается о значении человека в жизни. После этих долгих раздумий он поделил людей на две категории: первая категория –это люди, которые « имеют право», а вторая категория-это люди « мелочи». Себя он отнес к высшей категории, и во всем романе пытается доказать это.
В ходе всего произведения Достоевский изображает борьбу Раскольникова с самим собой. Раскольников же в свою очередь долго не решается на это ужасное преступление, хотя план этого убийства уже давно был заложен в его голове. И все-таки совершив его, он мучается, терзает себя, возненавидит себя и окружающих. В нем исчезает чувство любви, вины, раскаяния. Днем за днем он думал как бы скрыться, в его мозгу все перемешалось, иногда он говорил: « Я не человека убил, я принцип убил». Тем самым мы видим, что Раскольников умирает от душевных мук. И его может только любовь.
И это любовь - Соня. Дочь бывшего чиновника, пьяницы - Мармеладова, с которым Раскольников познакомился в трактире. И он не жалел об этом. Ведь при знакомстве с Соней в его душе стало спокойнее. Он видел в ней те самые качества , которые ему казалось, должны быть в женщине. На какое-то время ему показалось, что он влюбился. И это действительно было так.
Для Раскольникова эти минуты жизни были самыми счастливыми, ведь как же прекрасно жить и любить, когда наступают тяжелые дни в твоей жизни. Но и здесь возникает недоразумение. Раскольников признается Соне о том, что это он убил ростовщицу Алены Ивановну. Он просто не мог не сказать, так как он не мог обманывать Соню. Тем самым она убеждает Раскольникова направиться к следователю Порифирию Петровичу, у которого уже были подозрения насчет Раскольникова, и признаться в совершенном преступлении.
Конечно Соня знала, что после чистосердечного признания Раскольникова, его увезут на каторгу, но она больше не могла видеть его мучений, к тому это было правильным решением. Но , не смотря на то, что он не был рядом с ней, она любила и ждала его.
Прочитав этот роман я задал себе вопрос : «А как бы я поступила на месте Раскольникова ?» Хватило бы у меня смелости сознаться во всем. И, исходя из теории Раскольникова я с уверенностью отношу его к высшей категории. Ведь пойти на такой поступок, может только человек, обладающий огромной храбростью и смелостью.
