ответ:
середньовічна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається з пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів, творів аврелія августина («сповідь»), переклад біблії латинською мовою, здійснений ієронімом. зародження і розвиток літератури середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством. своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12-13 столітті. у цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (собор паризької богоматері), лицарська література, героїчний епос. згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — відродження (ренесанс) — проходить в італії у 14 столітті, у решті країн західної європи — у 15 столітті. цей перехід здійснюється через так звану словесність середньовічного міста, що в естетичному плані має цілком середньовічний характер і переживає свій розквіт у 14-15 та 16 століттях.
объяснение:
Объяснение:
Сюжет:
есть сюжет: образы событий (…каких именно…);
без сюжета: образы чувств (…).
Художественные средства, с которых созданы эти образы:
Композиция: размер, рифма, ритм.
Размер:
_ _' / _ _' / _ _' /_ _' ямб 4-стопный (ударение на каждом втором слоге);
'_ _ / '_ _ / '_ _ хорей 3-стопный;
'_ _ _ дактиль;
_ _' _ амфибрахий;
_ _ _' анапест.
Рифма:
аабб – парная;
абаб – перекрестная;
абба – кольцевая.
Тропы – слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении:
эпитет – художественное определение;
сравнение;
аллегория – иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы;
ирония – скрытая насмешка;
гипербола – художественное преувеличение;
литота – художественное преуменьшение;
олицетворение – например: куст, который разговаривает, думает, чувствует;
метафора – скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" – отсутствуют;
паралеллизм.
Стилистические фигуры:
повторы/рефрен;
риторический вопрос, обращение – повышают внимание читателя и не требуют ответа;
антитеза/противопоставление;
градация – например: светлый – бледный – едва заметный;
инверсия – необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции;
умолчание – незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.
Поэтическая фонетика:
аллитерация – повторение одинаковых согласных;
ассонанс – повторение гласных;
анафора – едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф;
эпифора – противоположна анафоре – повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф.
Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.
Образ лирического героя, авторское "Я".
Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т.д.
Жанр: эпиграмма (сатирический портрет), эпитафия (посмертное), элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви), ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т.д.
