Монолог к тексту *любовь к жизни*

Белинский говорил об искусстве. Комедия, любой другой юмористический жанр, да та же насмешка, если они беззлобны, умны, философичны, вызывают смех, которым, по словам Бальзака, "исправляют нравы".
Гоголь, например, сильно переживал, когда его "Ревизор" вызвал зрительский смех, он-то задумывал произведение поучительным.Однако "Ревизор" жив до сих пор только потому, что смех служит проводником такой истины, которая не достигла бы цели без его Так что часто именно смех лучше определяет самые важные вещи, чем серьезное и скрупулезное изучение.

Однажды Будда собирался выступить с проповедью; издалека, со всей округи явились послушать проповедь тысячи его последователей.
Появился Будда, он держал в руке цветок. Время шло, а Будда ничего не говорил. Он только смотрел на цветок. В толпе нарастало беспокойство, и тут Махакашьяпа, который больше не мог себя сдержать, засмеялся.
Будда, подозвал его к себе кивком головы, протянул ему цветок и сказал собравшимся: «Я обладаю тайной истинного учения. Все, что можно было сказать словами, я вам сказал, но с этим цветком я передаю Махакашьяпе ключ учения».

Махакашьяпа смеялся над глупостью ситуации (всю свою жизнь Будда повторял, что истину невозможно выразить словами, и, тем не менее, все ожидали, что он заговорит), смеялся и над самим Буддой, над его театральным жестом, смеялся над собой.

Безмолвие и смех — это ключ Будды, безмолвие внутри, смех снаружи.

Безмолвие - общение без слов, возможное только от сердца к сердцу. И когда случится безмолвие, в жизнь человека войдет смех, и мы сможем понять радостный праздник жизни. В жизни нет ничего скрытого. Нет никакой нужды что-либо искать, ибо все, что есть, есть здесь и сейчас, внутри нас.

Перше коло: душі нехрещених немовлят і доброчесні славні язичники (серед них і Вергілій). Ці грішники не страждають, але вони похмурі, бо їм немає місця в раю. Християнська церква вважає, що язичників будуть судити за законом совісті.
Друге коло: призначене для порушників шлюбної вірності. Серед них Франческа і Паоло. Коханці впали в гріх під впливом чуттєвої пристрасті. Символом пристрасті в "Божественній комедії" виступає потужний вихор, що несе душі закоханих зі страшною силою. Заборонене кохання заслуговує на довічні муки в пеклі. Проте Данте не засуджує мимовільних грішників, а співчуває їм. З погляду церкви вони грішники, та з людського погляду ці коханці заслуговують на співчуття. Так у поемі виникає новий - гуманістичний - погляд на життя і людину. У третьому колі в багнюці, під дощем мучаться душі тих, хто були ненажерами. Четверте коло - для скнар і марнотратників, серед яких багато духовенства. У п'ятому колі застрягли гнівливі й ліниві. На шостому колі починається Нижнє Пекло - пекельне місто Діт, де у вогняних могилах горять єретики, що неправильно траткували Боже вчення і заперечували безсмерття душі. На сьомому колі у киплячому джерелі шпаряться грішні душі тиранів, розбійників, ґвалтівників. Тут, проходячі крізь хащі, Данте зламав гілку - і з неї потекла чорна кров. У восьмому колі страждають спокусники жінок, підлабузники, алхіміки, фальшивники і брехуни. Злодіїв кусають страшні отруйні змії. Від укусу душі розпадаються, а потім знов відроджуються для нових мук. Дев'яте коло - кульмінація поеми. Тут у коолодязі мерзнуть зрадники. Данте вважає зраду найтяжчим гріхом. У самому центрі землі вмерз у кригу Люцифер, який має три обличчя. Із першої пащі стричить Іуда - зрадник Ісуса Христа, з другої - Брут, із третьої - Кассій (Брут і Кассій зрадили Цезаря).