Досить таки важко, серед усього розмаїття шедеврів української літератури, обрати один твір, якому можна віддати перевагу, бо кожен твір по-своєму гарний і кожен твір несе в собі певний емоційний заряд, основну думку, те що хотів показати автор. Проте, особисто в мене, зі словосполученням «мій улюблений твір» асоціюється «Лісова пісня» Лесі Українки. Ця на диво сильна людина, видатна особистість та одночасно прекрасна письменниця зробила великий внесок в розвиток літератури, всі її твори є змістовними та містять багато філософських, психологічних та історичних аспектів. Драма-феєрія «Лісова пісня» захоплює з перших рядків. Разом з героями твору читач занурюється в незвичайний, дивовижний світ магії та чудес, який гармонійно переплітається зі світом людей, з їх повсякденними справами, звичними проблемами. Мова драми також казкова, авторка збирає слова, наче перлини чи дорогоцінне каміння, а потім робить з них чарівне намисто, яке з неймовірною легкістю огортає читача. Чого варті самі лише описи головних героїв «Лісової пісні», наскільки шанобливо і витончено зображено природу в різні пори року, Леся Українка показує все живим, все в її творі має свою душу, і Вітер, і Річка, і Поле… Справедливо і чесно відображаються відносини між дійовими особами драми.
В «Лісову пісню» просто неможливо не закохатися, це дійсно окремий світ, який дає змогу відволіктися від буденних негараздів та відправитися разом із героями твору в велику, незбагненну країну мрій, спогадів та почуттів.
e
Герой рассказа любил игры. В деревне он возился с бабками — для этого был нужен точный глаз. Придумывал и сам игры, тоже на развитие меткости, например бросание камней в цель до получения полного результата, т. е. десять из десяти. Ребята играли на деньги. И постепенно герой втянулся в коллективные игры на деньги и даже благодаря сноровке добился выигрыша. Деньги давали возможность покупать каждый день молоко и пить его от малокровия. Фактически к игре на деньги его подтолкнул голод. Из-за его успехов в игре возникает его конфликт с ребятами, которые не хотели допустить, чтобы он постоянно выигрывал. Для Лидии Михайловны игра стала тем приемом, через который она смогла найти подход к мальчику и, не унижая его гордости и чувства собственного достоинства, оказывать ему деньгами и тем самым от голода. И даже посылка, которую он получил от своей учительницы, объективно тоже была уроком доброты, преподаваемым учительницей французского языка.
