Переглядаючи свої записи про більш як сімдесят пригод Шерлока Холмса, які я вів протягом останніх восьми років, і вивчаючи методи свого друга, я бачу між них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не можу назвати бодай однієї банальної, бо Холмс, працюючи з любові до мистецтва, а не заради грошей, ніколи не брався за розслідування, якщо справа не обіцяла чогось надзвичайного, навіть фантастичного.
З усього цього різноманіття я, проте, не можу пригадати нічого винятковішого за випадок, пов'язаний із добре відомою у графстві Суррей родиною Ройлоттів із Стоук-Морана. А подія, про яку я хочу тут розповісти, трапилася десь невдовзі по нашому знайомстві, коли ми з Холмсом, тоді ще обоє нежонаті, наймали разом квартиру на Бейкер-стріт.
Объяснение:
В рассказе Юрия Яковлева мне понравилось, как автор показывает взросление мальчика, изголодавшегося за годы войны. Коля привык к недоеданию. Бабушка печет вкусные хлебные коржи. Коля с наслаждением съедает душистый хлеб. Затем он относит второй каравай на пасеку дедушке. Коля очень надеется, что дед поделится с ним краюшкой. Дед говорит внучку, что насыщается пчелиной водичкой, текущей по желобку. Недовольный Коля приходит домой и узнает, что дед вернул корж. Он раскаивается в своих мыслях и жалеет деда.
