1.Софі покидає рідний дім і вирушає на пошуки Відьми. Щоб зняти із себе закляття.

2.Зустріч з польовим опудалом, що насправді було зачарованим принцом, яке відводить Софі до дивного будинку, котрий виявляється замком Хаула.

3. Вісімнадцятирічна Софі, осиротіла капелюшниця, зустрічається з відомим чарівником Хаулом, який рятує її від переслідування двох солдатів.

4 . Відьма з Пустища шпигуючи за Хаулом, накладає на Софі закляття, перетворивши дівчину на 90-річну бабусю.

5. Зустріч Софі з Кальцифером, демоном вогню, який охороняє будинок.

6 .Невдоволення мадам Селіман, яка викликає до себе свого колишнього учня Хаула.

7.Листи від ворогуючих країн Портгвейн і Кінгзбері, які закликають Хаула підтримати їх у війні. Чарівник відмовляється.

8. Софі з до Кальцифера вдається розкрити таємницю Хаула, який рятуючись від переслідувань військових трансформується у птаха.

9. Укладання угоди між Софі і Кальцифером про взаємодо Софі вдається зняти із себе прокляття.

11.Софі, рятуючи Відьму, виливає воду на Кальцифера, від якого залишається маленька іскорка. Тепер він не може переносити замок .Будинок практично руйнується, але його мешканці дивом рятуються.

12.Замок відвідує мама Софі, яка приносить до будинку комаху-шпигуна, який сповіщає про місця перебування Хаула військовим.

13. Софі знаходить чарівні двері в минуле і дізнається про те, що Кальцифер колись був зіркою.

14.Софі із вдячності цілує опудало і воно із вдячності перетворюється на принца Джастіна, який повертається в столицю, щоб покласти край війні.

15.Повернувшись у теперішнє, Софі застає Хаула непритомним. Щоб його врятувати, вона забирає його серце у Кальцифера і вкладає назад у його груди.

16.Кальцифер знову стає зіркою, але будинок стає некерованим і падає на мешканців. Опудало-ріпка всіх рятує.

17. Хаул будує новий замок. Кальцифер з власного бажання залишається його охороняти і переносити у інші виміри.

18.Софі цілує Хаула, остаточно руйнуючи своє закляття і повертаючи собі образ 18-річної дівчини.

19.Хаул та Софі до безтями кохають одне одного.

Влади́мир II Все́володович Монома́х (в крещении Василий, др.-русск. Володимиръ (-меръ) Мономахъ, укр. Володимир Мономах, белор. Уладзiмiр Манамах; 1053—19 мая 1125) — великий князь киевский в 1113—1125, государственный деятель, военачальник, писатель.

Сын князя Всеволода Ярославича (прозван Мономахом по имени матери — дочери византийского императора Константина IX Мономаха). В юности был князем Ростова (1066—1073), в 1073—1078 правил в Смоленске. В 1073 заключил в Сутейске мир с Польшей. В 1078 его отец стал киевским князем, а Владимир Мономах получил Чернигов. 

Я брала это на экзамен)

В основе «Слова о полку Игореве» лежат исторические события: поход на половцев в 1185 г. новгород-северского князя Игоря Святославича, его брата Всеволода и сына Владимира.Главные герои «Слова...» князья Игорь и Всеволод изображены в традициях эпического летописного стиля. Осуждая Игоря за безрассудный поход, автор тем не менее создает его образ как воплощение княжеских доблестей. Игорь мужествен, исполнен «ратного духа», его чувство воинской чести и желание «испить шеломом Дону Великого» не может поколебать даже страшное предзнаменование — солнечное затмение. Брат Игоря Всеволод не уступает ему в доблести, его воины «под трубами повиты, под шеломы взлелеяны, с конца копья вскормлены», ищут «себе чести, а князю славы».Ярославна, жена князя Игоря, — воплощение лирического, женственного начала. С ней связаны мир, семейные узы и любовь.     Подчеркивая обобщающий характер этого образа, автор использует фольклорный жанр — плач. Ярославна обращается к силам природы: к ветру, Днепру и солнцу, призывает их на князю. Образ тоскующей Ярославны сопоставляется с образом кукушки. «Полечу, — говорит, — кукушкою по Дунаю, омочу шелковый рукав в Каяле-реке, утру князю кровавые его раны на могучем его теле»    Своеобразным выражением авторской мысли об объединении Руси является образ киевского князя Святослава, двоюродного брата Игоря и Всеволода. Сон Святослава, его «Золотое слово» можно назвать композиционным центром «Слова...». Святослав изображен могущественным, грозным и мудрым: «О мои дети, Игорь и Всеволод!.. Без чести ведь кровь поганую пролили... Но вот зло — князья мне не в худо времена обернулись»    Основной в «Слове...» является патриотическая идея. Она воплощается в двух аспектах. Во-первых, в эпичности и масштабности изображения Русской земли — от Новгорода на Севере до Тмутаракани на Юге, от Волги на Востоке до Угорских гор на Западе. Русская природа в изображении автора представляет собой необыкновенно широкий фон, на котором происходит действие, и одновременно является действующим лицом «Слова...». Деревья роняют листву от печали, звери и птицы предупреждают Игори об опасности, природа скорбит, когда Игорь терпит поражение, и радуется, когда он бежит из плена. Но Русская земля для автора не только природа, но и народ, ее населяющий: жены воинов, князья, пахари. Русь изображается как огромное живое существо.    Во-вторых, патриотическая идея «Слова...» определяет сам замысел произведения. Автор ставил своей задачей не воспроизвести исторические события, а дать им оценку. Битва Игоря с половцами и его поражение — это повод изобразить положение Русской земли, раздираемой междоусобными распрями князей. Автор выражает мысль о необходимости единения, воскрешения старых идеалов «братолюбия».