Какая проблема в стихотворении «Маша» Тургенева? Приведите 2 примера из текста и позицию автора.

История про почтальона – настоящая сказка, и по законам жанра в ней есть волшебные те самые почтовики. Они герою прочесть письмо в неподписанном конверте, не распечатывая его, – так он узнает имена отправителя и адресата и отправляется на поиски. Целый год и еще один день пан Колбаба искал барышню Марженку, чтобы вручить ей предложение о замужестве от шофера Францика... Когда усталый и расстроенный почтальон сел на придорожный пенек, так и не найдя ее, мы тоже остановились, и дети стали предлагать свои варианты развития сюжета. Только двое советовали просто продолжать искать дальше (уже не только в Чехии, но и в других странах, вплоть до Австралии). Остальные, интуитивно оставаясь верными законам сказки, ждали продолжения чудес: они бы уговорили героя вернуться к волшебным человечкам и опять обратиться к ним за Но автор решил иначе. Он направил автомобиль с незадачливым женихом по дороге, идущей мимо того самого пенька. И, конечно, слушателей очень развеселил длинный список обзывательств, которые услышал рассеяный шофер от почтальона, когда они встретились не каждый взрослый смог бы с ходу подобрать тридцать с лишним цензурных синонимов слова «дурак»!Когда печальная бледная невеста наконец получила заветное письмецо и залилась румянцем, все разделили ее радость. И на вопрос, приятно ли получать письма, в один голос закричали «Да!» – явно со знанием дела.После чтения мы пошли мастерить конверты, чтобы потом кому-нибудь отправить свои письма. Я предложила завести домашние почтовые ящики для внутрисемейной переписки... и тут одна девочка подняла руку: «А у нас уже есть! Мама сделала!»

пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом».   і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.