Убити насмішника аналіз твору
до ть будь ласка
​

Герои сказки А.Пушкина "О рыбаке и рыбке" и их характеристики:

Старик - олицетворение терпеливого русского народа, находящийся под гнетом самодурства власти. Старик не может ответить старухе "нет", выполняет все ее прихоти, потакая ее капризам, тем самым побуждая старуху просить все больше и больше. Посредством образа старика Пушкин показывает, что добро должно быть с кулаками, а безволие, покорность и молчание приводит к еще большему унижению и подавлению.

Рыбка - олицетворение судьбы, которая может быть благосклонна к человеку, а может и наказать за неблагодарность и спесь.

Старуха - злая, коварная и неблагодарная, чем лучше ей живется, тем сварливее и капризнее становится ее характер. Посредством образа старухи Пушкин хотел показать, если человек не ценит то что имеет, доброе отношение к себе, то он неизменно останется ни с чем.

Айвенго” характеристика Ровени

Образ Ровени в романі “Айвенго” Вальтера Скотта – втілює найкращі риси представниці англійських жінок свого класу. Вона вірна своєму коханому, в ній поєднані зовнішня та внутрішня краса: почуття гідності, вміння себе поводити.

“Айвенго” характеристика Ровени

Ровена – знатна саксонка, її опікав Седрік Ротервудський, вона онука короля Альфреда Великого. Опікун обожнює її, ні в чому їй не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Однак Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном.

Леді Ровена гарна, знає собі ціну, але не пихата. Має почуття власної гідності, вона добра, розумна, вміє поводитися в товаристві

Дівчину викрав Моріс де Брасі, щоб заволодіти її багатством. Потрапивши у полон, дівчина, яка звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.

Опис Ровени із “Айвенго”

“Ровена була висока на зріст і надзвичайно струнка. Ясні блакитні очі під густими темними бровами надавали їй особливого виразу, лагідного й воднораз величного. Розкішне її волосся, каштаново-русяве на колір, було вигадливо завито у незчисленні пуклі; при цьому, безперечно, мистецтво намагалося до природі. Ці пуклі, обвішані коштовним камінням, вільно розсипалися по плечах, доводячи шляхетність походження дівчини. Золотий ланцюг, що до нього було причеплено ладанку з того самого металу, висів на шиї. На своїх голих руках мала вона обручки. Одягнена вона була у нижню спідницю та світло-зелену шовкову камзолю. Поверх цього вона мала довге й широке вбрання, що висіло аж до підлоги, з широкими рукавами, що доходили ліктів.”