Освіта – справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнюватичи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник “дипломований” – для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля! Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди. Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це? Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось гатунку.Знайшла 4 характерні ознаки постмодернізму
Объяснение:
У Андруховича в вірші "Пісні мандрівного спудея" наявні характерні ознаки постмодернізму:
1. Чіткий образ оповідача:
"Агов, мої маленькі чортенята! / З-під свити я вас випущу на світ"; "Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!"; "І постарайтесь, я вас дуже ".
2. Іронічність та пародійність:
Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! / (які невірні рими в "голові!)"; "Ті рими — вчителям наперекір / (у вчителів, здається, перекір)!"
3. Алюзія (натяк) на історію у самій назві:
"Пісні мандрівного спудея"
Спудеï — це студенти академiй у давнину. Часто на канiкулах вони мандрували мiстами й селами, спiвали пiсень, розказували вiршi (якi часто самi й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправнiсть.
4. Використання підкреслено ігрового стилю:
"Агов, мої маленькі чортенята!"
