Роман Владислава Титова
Проходчики» - это гимн чему?
A) Проблемам проходки;
Б) Шахтам Донбасса.
B) Шахтёрскому труду.​

Моє найулюбленіше дерево – це дуб. Може, це дуже проста відповідь, навіть банальна. Не екзотична пальма, а саме рідний дуб пригадався мені. Я довго не роздумував і не вирішував, яке дерево назвати улюбленим. Мені подобаються усі дерева, навіть ті, що криві та поточені короїдом. Я взагалі люблю природу.

Дуб – справжній красень, цар серед дерев. Він гордо височить на лісовій галявинці, братається зі своїми сородичами у дубовій рощі, одиноко шумить розлогою кроною серед поля. І завжди дуб залишається собою. Він має міцний, товстий стовбур, а в землі – довге та потужнє коріння, яке тягне з землі соки для життя. Коренева система дуба розповсюджується далеко під землею, міцно тримає дерево. Кажуть, найсильніша буря – це та, яка дуби вивертає з коренем. Якщо це так, то я просто не знаю, якої сили має бути така буря. Адже дуби відомі своєю силою.

Здавна дуб був символом чоловічої сили та міцності. Існує багато легенд, переказів та казок, в яких фігурують дуби. Запорізьку Січ, як я читав в історії, оточували дубові праліси. Недарма в Україні розказують легенди про Вернидуба – людину, яка могла вивертати дуби з землі. Можна тільки дивуватися його величезний силі. Можливо, такий чолов’яга існував і насправді. Якщо цей велетень і насправді жив, то я вважаю його вчинки не дуже корисними. Він згубив стільки чудових витворів природи. Дуби – прекрасні дерева, вони чудово очищують повітря. Дуб – це також окраса лісу, символ довголіття, священне дерево.

Плоди дубу – це жолуді. Форму листя дубу теж не можна переплутати ані з яким іншим деревом. Дуб полюбляє сонячне світло. Ну, а я полюбляю дуб.

Виктор Драгунский родился 1 декабря[1] 1913 года в Нью-Йорке, в еврейской семье. Его родители, эмигранты из Гомеля, прибыли в США и поселились в Бронксе незадолго до рождения сына. Отец Юда Фалькович Перцовский (1894—1918) и мать Рита Лейбовна Драгунская (1895—1967, родом из уездного городка Старобыхова Могилёвской губернии) поженились 26 февраля 1913 года ещё в Гомеле.[2][3][4] Не прижившись в Америке, в июле 1914 года семья вернулась в Гомель.

В 1918 году отец Виктора умер от тифа (по другим данным, погиб при невыясненных обстоятельствах). Отчимом стал ревком города Ипполит Иванович Войцехович, красный комиссар, погибший в 1920 году. В 1922 году появился другой отчим — актёр водевильного еврейского театра (труппы Клары Юнг) Менахем-Мендл Хаимович Рубин (1894—1962)[5][6], вместе с которым семья ездила в гастрольные поездки по стране. В 1925 году переехали в Москву, где Рубин с Ильёй Триллингом (1895—1947)[7] организовали собственную труппу. В дальнейшем Менахем Рубин оставил семью и стал режиссёром еврейского театра в Америке.

Виктор рано начал работать. В 1930 году, уже работая, он стал посещать «Литературно-театральные мастерские» А. Дикого. В 1935 году начал выступать как актёр в Театре транспорта (ныне Театр им. Н. В. Гоголя).