хах...колобок...))
Жил-был старик со старухою.
Просит старик:
- Испеки, старуха, колобок.
- Из чего печь-то? Муки нету.
- Э-эх , старуха! По коробу поскреби, по сусеку помети; авось муки и наберется.
Взяла старуха крылышко, по коробу поскребла, по сусеку помела, и набралось муки пригоршни с две.
Замесила на сметане, изжарила в масле и положила на окошечко постудить.
Колобок полежал-полежал, да вдруг и покатился — с окна на лавку, с лавки на пол, по полу да к дверям, перепрыгнул через порог в сени, из сеней на крыльцо, с крыльца на двор, со двора за ворота, дальше и дальше.
Катится колобок по дороге, а навстречу ему заяц:
- Колобок, колобок! Я тебя съем!
- Не ешь меня, косой зайчик! Я тебе песенку спою,— сказал колобок и запел:
Я по скребён метен, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
От тебя, зайца, не хитро уйти!
И покатился себе дальше; только заяц его и видел!
Катится колобок, а навстречу ему волк:
- Колобок, колобок! Я тебя съем!
- Не ешь меня, серый волк! Я тебе песенку спою!
Я по сусеку скребён, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел,
От тебя, волка, не хитро уйти!
И покатился себе дальше; только волк его и видел!
Катится колобок, а навстречу ему медведь:
- Колобок, колобок! Я тебя съем.
- Где тебе, косолапому, съесть меня!
Я по сусеку скребён, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел, я от волка ушел,
От тебя, медведь, не хитро уйти!
И опять укатился; только медведь его и видел!
Катится, катится колобок, а навстречу ему лиса:
- Здравствуй, колобок! Какой ты хорошенький!
А колобок запел:
Я по сусеку скребён, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел, я от волка ушел,
От медведя ушел,
От тебя, лиса, и подавно уйду!
- Какая славная песенка! — сказала лиса. - Но ведь я, колобок, стара стала, плохо слышу; сядь-ка на мою мордочку, да пропой еще разок погромче.
Колобок вскочил лисе на мордочку и запел ту же песню колобок! Славная песенка, еще бы послушала! Сядь-ка на мой язычок да пропой в последний разок, - сказала лиса и высунула свой язык.
Колобок сдуру прыг ей на язык, а лиса - ам его! - и скушала.
том сойєр – підліток з маленького провінційного містечка санкт-петербург на міссісіпі, великий непосидько, неслухняне хлопченя, що живить заздрість до справжньої свободи свого знайомця безпритульного гекльберри финна. обмежений нескінченними благочестивими настановами, які примушує його вислуховувати виховуюча т. тітка поллі, він вічно їй докучає, піддававшись всякий раз покаранню, що перетворюється на гру. нудьгуючи на уроках в недільній школі, т.
завжди готовий на найвідчайдушніші пригоди, про які він прочитав в книжках про піратів, благородних грабіжників, їх прекрасних полонянок і заритих кладах. хлоп’ячі затії несподівано зіштовхують т. з далеко не дитячими проблемами повсякденного життя містечка. безтурботність і почуття власної захищеності у світі, овіяному для нього романтикою, поколеблены у т. після зіткнення з новим, таким, що хоча і не відкривається йому в усій повноті світом дорослих. з непростих, навіть небезпечних ситуацій т.
вибирається не за тверезого роздуму, а по натхненню, ведений вигадкою, що захоплює його. невикорінна жадоба до пригод і ефектних вчинків врешті-решт є т. зійти на вершину, прославившись не лише серед однолітків, але і в усьому містечку. т. надані риси, характерні особливо для персонажів ійської дитячої літератури, що оспівувала живих хлопчиків, покликаних бути лідерами серед своїх однолітків.
він несерйозний і у своїх серйозних підприємствах, тому що не бачить їх важливості, проте, все на світі перетворюючи на гру, грає з відмінною серйозністю. в майбутньому йому, мабуть, уготована доля зразкового громадянина, який засвоїть усі доброчесності, що викликали інстинктивний опір, поки до них насильно залучали т. вихователі і нудні дорослі. т.
не роздумує, чи заслуговують виправдання застосовувані до нього виховні засоби(різка за недисциплінованість в школі, білення огорожі у святковий день за витівку будинку або забруднений костюм), а також не представляє істинної природи цінностей, які йому хотіли б прищепити. уявлення тома про моральність по-дитячому невизначені, але він зовсім не зазіхає на громадські норми.
