Евгеньева Лариса (Прус Лариса Евгеньевна)
Лягушка. ответье но во Почему девочки объявили бойкот мальчикам?
2) Что вызвало смех по время инсценировки «Отелло»?

Рыцарское отношение Гринева к Марии
Гринев  - человек чести. Это можно заметить и в отношениях Гринева к Марии. Вспомним, как он защищает Марию перед лицом Швабрина, когда тот оскверняет ее на едине с Гриневым. Мария даже не знает об этом заступке, но догадывается, что она является причиной спора и дуэли. Позже Гринев заступается за Марию, опять-таки перед Швабриным, но на этот раз все куда гораздо серьезнее. Гриневу приходится покинуть пост службы в осажденном Оренбурге, и выглядит это бесчестным бегством. Гринев теряет свою честь в глазах общества, но остается честным сам с собой - поистине рыцарский поступок. Хотя Гринев попытался добиться Марии законным путем, но получил отказ. Итак Гринев просит у Пугачева. И Пугачев, видя рыцарскую честь Гринева И, наконец, когда Гринева обвиняют на суде в измене, он может оправдаться, если расскажет о том, как вызволил Марию из плена Швабрина, но тогда Марию пригласят в суд. Гринев боится, что это может навредить здоровью Марии, ведь суд - очень кропотливое и нервное дело, а Мария такая нежная девушка. И Гринев умалчивает о Марии, жертвуя честью дворянина и свободой.
Киви потом скажу. Напиши свою почту или телефон в коментах, чтобы я мог с тобой связаться.

Роланд — ідеал лицаря середньовічної доби

Сьогодні дочитав книгу польського письменника "Хрестоносці". Ніколи більше не мріятиму про лицарські часи. Виявилося, що звання лицаря — то звання розбійника з битого шляху.

Проте деякі риси баронів-розбійників викликали в мене повагу. Насамперед, це наявність ідеалу, яким повинен бути лицар. Цьому ідеалу відповідав франкський граф Роланд. Скоріше, він сам і був цим ідеалом.

По-перше, він виконував свої обов'язки перед сюзереном і був вірним васалом. Через те він охоче виконує смертельно небезпечне завдання тримати оборону у Ронсенвальській ущелині. Тим паче, що це відповідає другій головній чесноті ідеального лицаря — бути відважним воїном на турнірі і справжній війні. До того ж тут була війна "за християнську віру" з "безбожними" маврами. Хоча сам Христос, мабуть, не впізнав би свого вчення в тому, у що вірив звитяжний граф.

Як кожний лицар, Роланд поважає свою зброю. Його меч і його сигнальний ріг мають власні імена, як найближчі друзі. І до друзів ставиться так, як до зброї. Бо ж і від них залежить виконання воїнського кодексу.

Але Роланд відважний до нестями. Його почуття особистої честі переходить у сваволю. Він не хоче ані з ким ділити славу. Через те гине сам і губить тисячі франків. Бо що життя лицаря, як не гонитва за славою? Тому його розуміють і підтримують інші герої битви. Кузен, наприклад, стримує його, коли Роланд збирається сурмити у свій ріг Оліфант: все одно, Карл не встигне, а хоробрі повинні вмерти без жалю.

Та сам граф гірко карається, коли наприкінці битви розуміє, що загинули 12 перів Франції, друг і родич Олів'є. І це незважаючи на те, що сарацини тікають, залишивши поле битви за Роландом.

Бо, зрештою, найбільше почуття, яке живе у душі лицаря, — це патріотизм, вірне служіння Франції та її королю. Слава Роланда — слава Франції, ганьба Роланда — ганьба батьківщини. Честь лицаря свята, бо то є честь його вітчизни. Ось що головне для ідеалу лицаря середньовічної доби.

Объяснение: