Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.
Л. Костенко
Чарівний світ дитинства... Незабутня пора життя людини. Світ, у якому існують казка й бувальщина, світ, у якому завдяки батькам ми завжди почуваємо себе захищеними, сміливо будуємо найвідчайдушніші плани й у мріях переносимося у найдальші краї. І навіть ставши дорослими, ми, якщо нам погано, повертаємося думкою у дитинство. Там завжди нас чекають радість, світлі надії, віра в те, що все на світі можливе. Існує там і чарівна крамниця, створена уявою великого письменника Герберта Веллса.
Світ дитинства — світ казки. Я сміливо відкриваю двері у казку і потрапляю в цю чудову чарівну крамницю. І що за дива починаються довкола мене! Ввічливо киває мені головою, як давній знайомий, поважний іграшковий тигр, невідомо звідки з'являються найрізноманітніші кришталеві кульки і чарівний капелюх. А на підлозі — дивовижні чарівні дзеркала, що можуть звужувати й видовжувати предмет, збільшувати й зменшувати його. Пройшовши далі в крамницю, я бачу, як переді мною з'являється раптом незвичайний, схожий на фокусника, продавець, який повідомляє, що всі товари, які тут є, добуваються чарівним шляхом. І говорить, що потрапити в цю незвичайну чарівну крамницю можуть лише гарні й слухняні діти. Далі продавець починає витрушувати з капелюха яйця, мармурову кульку, годинник. Дива та й годі! Цікавим там був і коник-гойдалка, і чарівний іграшковий меч. А якими чудовими були чарівні олов'яні солдатики, які крокували, наче справжні! А ще там були справжнісінькі живі кролик із голубом.
ответ:оно напонено очень глубоким чуством«Любить иных – тяжелый крест»-в данной строчке местоимение "иных" говорит о женщине не заурядной, божественном создании если можно так выразиться,что подтверждает и следующие "а ты прекрасна без извилин" и лирический герой ставит себе целью разгадать эту тайну ! - "Твой смысл, как воздух, бескорыстен." заставляет звучать эти строки более напряженно, нервно. Романтик становится реалистом, свое безумное чувство он метафорически называет «словесный сор» и мечтает от него избавиться, «из сердца вытрясть . Лирической герой стихотворения не может не страдать, хотя и пытается это сделать
