Як поводиться дракон під час поєдинку

Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померла
Це, зрештою, його перша  юнацька  любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки! 
 жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.
 Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною.
Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. 
 А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у  кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність. 
Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.

К Русалочке, героине сказки Андерсена, очень сложно относится иначе чем с любовью. Это очень милая русалочка, которая оказалась и на очень сильное чувство и на самопожертвование ради него. И вдобавок автор описывает Русалочку как необыкновенную красавицу.

Вот какие слова он находит для создания образа Русалочки:  но милее всех самая младшая,с кожей чистой и нежной,как лепесток розы,с глазами синими и глубокими, как море.

Андерсен указывает, что Русалочка сильно отличалась по характеру от своих сестер, он отличалась задумчивостью и мечтательностью. Это была романтичная натура, и наверное потому она так легко и сразу влюбилась в прекрасного принца:

Странное дитя была эта русалочка,тихое, задумчивое.

 А еще автор восхищается мужеством Русалочки, которая пожертвовала своим голос, своим будущем и вынужденно терпела сильную боль, ничем не выдавая своих страданий.: Они взбирались на высокие горы, и хотя из её ног сочилась кровь и все видели это,она смеялась, и продолжала следовать за принцем на самые вершины

Подробнее - на -